- Реєстрація
- 26.10.07
- Місто
- UA05,UA21
На початку березня цього року рекламне агентство «Старком Україна» звинуватило компанію «Телесиcтеми України» в невиконанні умови договору щодо розміщення реклами бренду PeopleNet. «Старком», одержавши за свої послуги 18,6 мільйона гривень, висунув вимогу сплатити їй 10,1 мільйона гривень. Збори акціонерів уповноважили Голову ревізійної комісії ТСУ Станіслава Ляховича розглянути конфлікт зі «Старком Україна» і врегулювати ситуацію. Станіслав Ляхович в інтерв`ю розповів про подробиці розгляду.
Наскільки виправданою можна вважати нинішню позицію ДП «Старком Україна» щодо її вимог до ЗАТ «Телесистеми України» про остаточний розрахунок за виконані рекламні роботи для оператора зв`язку People.net?
Результати перевірки діяльності колишнього менеджменту ЗАТ «Телесистеми України» (ТСУ), проведеної ревізійною комісією, дають підстави говорити про те, що компанія «Старком» видає себе за жертву далеко не на коректних підставах. На тлі запропонованої для громадськості версії про те, що компанія ТСУ вирішила банально не платити «Старкому» за надану рекламу, факти, виявлені ревізійною комісією, свідчать зовсім про інше.
Зокрема, виявилось, що колишній генеральний директор ТСУ Віталій Ворожбит майже в триста(!) разів перевищив свої повноваження, коли підписував договір з «Старком Україна». Згідно із статутними документами компанії ТСУ, В.Ворожбит мав право, без узгодження з наглядовою радою компанії, підписати договір на суму не більш, ніж сто тисяч гривень, а насправді загальна сума договору ТСУ з «Старкомом» склала більше 28 мільйонів гривень. При цьому, зауважу, 18 млн.грн. за договором компанії «Старком» вже виплачені.
Крім того, відповідно до Договору «Старком» був зобов`язаний надавати документи на підтвердження виконання третіми особами послуг з розміщення реклами ТСУ, їх ціни, вартість тощо, чого, як з`ясувала комісія, зроблено не було.
І лише наприкінці квітня 2008 року, після неодноразових вимог з нашого боку, компанія «Старком» частково надала копії документів – всього 20% загального обсягу. Проведений нами аналіз свідчить, що основну масу документів неможливо пов`язати з конкретними актами виконаних робіт, деколи навіть не простежується, що це роботи саме з реклами ТСУ. А, наприклад, документи з розміщення реклами на телебаченні відсутні в принципі, але ж це найбільші гроші.
Як ви можете прокоментувати те, що на недавній прес-конференції керівництво «Старкому» заявило про свою готовність до проходження міжнародного аудиту з метою довести свою правоту в спорі з ТСУ?
Таку заяву компанії «Старком» інакше, як абсурдною, розрахованою на піар, я назвати не можу. Відповідно до підсумків перевірки ревізійної комісії, з`ясувалося, що укладений між компаніями «Старком» і ТСУ договор був підписаний з цілим рядом порушень, у зв`язку з чим компанія ТСУ подала позов до суду про визнання договору нечинним.
Сьогодні розглядається виключно питання законності договору, а не питання факту надання послуг, їх якості, вартості тощо. Більше того, я вважаю, що аудит, проведений міжнародною компанією, не може бути об`єктивніший за висновки, які зроблять судові й правоохоронні органи України, спеціально уповноважені нашою державою.
Тобто, ви не згодні вирішити конфлікт мирно?
Тут, перш за все, необхідно визначитися з термінологією. Що означає «вирішити конфлікт мирно»?
Я не можу погодитися з позицією «Старкому» щодо того, ніби спори між компаніями, зокрема суперечка між нашими компаніями, є чимось неприпустимим. Навпаки, я припускаю можливість суперечки між контрагентами. Інше питання – яким чином вирішується суперечка. Чинне законодавство України визначає процедуру вирішення суперечок, і ми її дотримуємося. А позиція «Старкому», зокрема заявлена на недавній прес-конференції, полягає в зворотному: ніяких судових розглядів, суперечку вирішимо за допомогою гучних, нічим не обгрунтованих заяв у пресі. Фактично, нам оголосили війну, ми ж намагаємося перевести процес у мирне, законне русло судового розгляду. Головне - не допустити можливості розвитку цієї ситуації за не контрольованим сторонами сценарієм, що в свою чергу може спричинити труднощі в поточній діяльності компаній.
У зв`язку з конфліктом зі «Старкомом» у ТСУ виникли великі труднощі?
Це скоріше технічні труднощі, які легко вирішуються в ході судового процесу. Головне, що ми не втратили контроль над діяльністю ТСУ і її розвитком.
Яскравим прикладом цього можуть служити такі факти: з лютого 2008 року ми відкрили можливість користуватися послугами мобільного зв`язку ще у 8 регіонах, тобто на сьогодні мобільний зв`язок PeopleNet працює вже у 18 регіонах; у найближчі кілька тижнів відкриються ще 2 регіони. Крім того, з початку року кількість абонентів зросла на 65 тисяч і досягла близько 175 тисяч абонентів. Таким чином ТСУ за кількістю абонентів посідають п`яте місце серед усіх мобільних операторів України, і перше – серед операторів CDMA-стандарту.
Компанія сьогодні здійснює перехід на устаткування останнього покоління в стандарті 3G, що істотно збільшує швидкості передачі даних. Компанія також продовжує будівництво власної оптоволоконної мережі, що дозволяє частково уникнути оренди каналів зв`язку і, як наслідок, додаткової залежності від власників таких мереж.
На вашу думку, наскільки об`єктивними є доводи керівництва «Старком» про те, що вся відповідальність за виявлені порушення в договорі лежить виключно на юридичному відділі ТСУ, який складав його?
Укладення багатомільйонних контрактів спочатку передбачає обопільний юридичний аналіз договору, і, власне, умов підписуваного договору.
Акцентування ж керівництвом «Старкома» того, що складений юридичним відділом ТСУ договір не вимагав вивчення їх юристами внаслідок корпоративної довіри, в цьому випадку не є переконливим аргументом. Адже кожна із сторін при укладенні контракту має можливість забезпечити своєрідну страховку своїх інтересів за допомогою юридичної звірки всіх можливих нюансів договору. У цьому випадку претензії «Старкома» зумовлені їх же (свідомим чи випадковим) прорахунком на підготовчому етапі укладення угоди.
Як слід розцінювати поведінку керівництва компанії «Старком», в світлі його небажання доводити свою правоту в суді, і активності в доведенні своєї правоти тільки за допомогою інформаційних посилів у мас-медіа?
Організація, позиція якої в конфліктних ситуаціях грунтується на об`єктивних законних перевагах, як правило, захищає свої інтереси в суді.
А «Старком» щодо цього, враховуючи надані ним хисткі, нічим не підтверджені юридичні обгрунтування своєї позиції, подібною поведінкою примушує замислитися про те, що компанія просто намагається викрутитися з невигідної для себе ситуації. До речі, компанія «Старком Україна» є дочірнім підприємством великої міжнародної мережевої компанії, що займаєтьсярекламою, і ми не виключаємо, що акціонери великого «Старкому» просто не в курсі, чим займається їх український менеджмент.
Хотів би також зазначити, що в рамках піар-кампанії, розгорненої «Старкомом» проти ТСУ, вживаються абсолютно неприйнятні в цивілізованому суспільстві методи. Так, наприклад, на проведеній «Старкомом» 13 травня 2008 прес-конференції дехто Андрій Комаров, як «представник РАВІ - JWT» висвітлював від імені «Старкому» проблему погашення заборгованості ТСУ перед РАВІ, хоча він не є представником РАВІ.
Можна констатувати, що, не одержавши очікуваної підтримки інших рекламних компаній, «Старком» виставляє своїх людей під виглядом колег за «нещастям», і це важко назвати інакше, ніж грубою провокацією.
Наскільки виправданою можна вважати нинішню позицію ДП «Старком Україна» щодо її вимог до ЗАТ «Телесистеми України» про остаточний розрахунок за виконані рекламні роботи для оператора зв`язку People.net?
Результати перевірки діяльності колишнього менеджменту ЗАТ «Телесистеми України» (ТСУ), проведеної ревізійною комісією, дають підстави говорити про те, що компанія «Старком» видає себе за жертву далеко не на коректних підставах. На тлі запропонованої для громадськості версії про те, що компанія ТСУ вирішила банально не платити «Старкому» за надану рекламу, факти, виявлені ревізійною комісією, свідчать зовсім про інше.
Зокрема, виявилось, що колишній генеральний директор ТСУ Віталій Ворожбит майже в триста(!) разів перевищив свої повноваження, коли підписував договір з «Старком Україна». Згідно із статутними документами компанії ТСУ, В.Ворожбит мав право, без узгодження з наглядовою радою компанії, підписати договір на суму не більш, ніж сто тисяч гривень, а насправді загальна сума договору ТСУ з «Старкомом» склала більше 28 мільйонів гривень. При цьому, зауважу, 18 млн.грн. за договором компанії «Старком» вже виплачені.
Крім того, відповідно до Договору «Старком» був зобов`язаний надавати документи на підтвердження виконання третіми особами послуг з розміщення реклами ТСУ, їх ціни, вартість тощо, чого, як з`ясувала комісія, зроблено не було.
І лише наприкінці квітня 2008 року, після неодноразових вимог з нашого боку, компанія «Старком» частково надала копії документів – всього 20% загального обсягу. Проведений нами аналіз свідчить, що основну масу документів неможливо пов`язати з конкретними актами виконаних робіт, деколи навіть не простежується, що це роботи саме з реклами ТСУ. А, наприклад, документи з розміщення реклами на телебаченні відсутні в принципі, але ж це найбільші гроші.
Як ви можете прокоментувати те, що на недавній прес-конференції керівництво «Старкому» заявило про свою готовність до проходження міжнародного аудиту з метою довести свою правоту в спорі з ТСУ?
Таку заяву компанії «Старком» інакше, як абсурдною, розрахованою на піар, я назвати не можу. Відповідно до підсумків перевірки ревізійної комісії, з`ясувалося, що укладений між компаніями «Старком» і ТСУ договор був підписаний з цілим рядом порушень, у зв`язку з чим компанія ТСУ подала позов до суду про визнання договору нечинним.
Сьогодні розглядається виключно питання законності договору, а не питання факту надання послуг, їх якості, вартості тощо. Більше того, я вважаю, що аудит, проведений міжнародною компанією, не може бути об`єктивніший за висновки, які зроблять судові й правоохоронні органи України, спеціально уповноважені нашою державою.
Тобто, ви не згодні вирішити конфлікт мирно?
Тут, перш за все, необхідно визначитися з термінологією. Що означає «вирішити конфлікт мирно»?
Я не можу погодитися з позицією «Старкому» щодо того, ніби спори між компаніями, зокрема суперечка між нашими компаніями, є чимось неприпустимим. Навпаки, я припускаю можливість суперечки між контрагентами. Інше питання – яким чином вирішується суперечка. Чинне законодавство України визначає процедуру вирішення суперечок, і ми її дотримуємося. А позиція «Старкому», зокрема заявлена на недавній прес-конференції, полягає в зворотному: ніяких судових розглядів, суперечку вирішимо за допомогою гучних, нічим не обгрунтованих заяв у пресі. Фактично, нам оголосили війну, ми ж намагаємося перевести процес у мирне, законне русло судового розгляду. Головне - не допустити можливості розвитку цієї ситуації за не контрольованим сторонами сценарієм, що в свою чергу може спричинити труднощі в поточній діяльності компаній.
У зв`язку з конфліктом зі «Старкомом» у ТСУ виникли великі труднощі?
Це скоріше технічні труднощі, які легко вирішуються в ході судового процесу. Головне, що ми не втратили контроль над діяльністю ТСУ і її розвитком.
Яскравим прикладом цього можуть служити такі факти: з лютого 2008 року ми відкрили можливість користуватися послугами мобільного зв`язку ще у 8 регіонах, тобто на сьогодні мобільний зв`язок PeopleNet працює вже у 18 регіонах; у найближчі кілька тижнів відкриються ще 2 регіони. Крім того, з початку року кількість абонентів зросла на 65 тисяч і досягла близько 175 тисяч абонентів. Таким чином ТСУ за кількістю абонентів посідають п`яте місце серед усіх мобільних операторів України, і перше – серед операторів CDMA-стандарту.
Компанія сьогодні здійснює перехід на устаткування останнього покоління в стандарті 3G, що істотно збільшує швидкості передачі даних. Компанія також продовжує будівництво власної оптоволоконної мережі, що дозволяє частково уникнути оренди каналів зв`язку і, як наслідок, додаткової залежності від власників таких мереж.
На вашу думку, наскільки об`єктивними є доводи керівництва «Старком» про те, що вся відповідальність за виявлені порушення в договорі лежить виключно на юридичному відділі ТСУ, який складав його?
Укладення багатомільйонних контрактів спочатку передбачає обопільний юридичний аналіз договору, і, власне, умов підписуваного договору.
Акцентування ж керівництвом «Старкома» того, що складений юридичним відділом ТСУ договір не вимагав вивчення їх юристами внаслідок корпоративної довіри, в цьому випадку не є переконливим аргументом. Адже кожна із сторін при укладенні контракту має можливість забезпечити своєрідну страховку своїх інтересів за допомогою юридичної звірки всіх можливих нюансів договору. У цьому випадку претензії «Старкома» зумовлені їх же (свідомим чи випадковим) прорахунком на підготовчому етапі укладення угоди.
Як слід розцінювати поведінку керівництва компанії «Старком», в світлі його небажання доводити свою правоту в суді, і активності в доведенні своєї правоти тільки за допомогою інформаційних посилів у мас-медіа?
Організація, позиція якої в конфліктних ситуаціях грунтується на об`єктивних законних перевагах, як правило, захищає свої інтереси в суді.
А «Старком» щодо цього, враховуючи надані ним хисткі, нічим не підтверджені юридичні обгрунтування своєї позиції, подібною поведінкою примушує замислитися про те, що компанія просто намагається викрутитися з невигідної для себе ситуації. До речі, компанія «Старком Україна» є дочірнім підприємством великої міжнародної мережевої компанії, що займаєтьсярекламою, і ми не виключаємо, що акціонери великого «Старкому» просто не в курсі, чим займається їх український менеджмент.
Хотів би також зазначити, що в рамках піар-кампанії, розгорненої «Старкомом» проти ТСУ, вживаються абсолютно неприйнятні в цивілізованому суспільстві методи. Так, наприклад, на проведеній «Старкомом» 13 травня 2008 прес-конференції дехто Андрій Комаров, як «представник РАВІ - JWT» висвітлював від імені «Старкому» проблему погашення заборгованості ТСУ перед РАВІ, хоча він не є представником РАВІ.
Можна констатувати, що, не одержавши очікуваної підтримки інших рекламних компаній, «Старком» виставляє своїх людей під виглядом колег за «нещастям», і це важко назвати інакше, ніж грубою провокацією.
