Судебная практика по искам к операторам связи

Справа № 344/5016/15-ц

Провадження № 2/344/2667/15



РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.

за участі секретаря Перун І.Ю.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Шумського Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Київстар» про зобов`язання повернути тарифний план,-

ВСТАНОВИВ:

До Івано-Франківського міського суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ПрАТ «Київстар» про зобов`язання повернути тарифний план, умовами якого користувався позивач до їх зміни в односторонньому порядку відповідачем. В позові вказано, що позивач є абонентом передплаченого зв`язку відповідача та отримував послуги за умовами тарифного плану «29+», в якому була відсутня абонентська плата. 06/02/2015 р. позивач отримав коротке повідомлення від відповідача про зміну тарифного плану в односторонньому порядку на «Вільна мережа+» та з нього було знято абонентську плату в сумі 1.25 гривень. Позивач звернувся до відповідача із проханням повернутися до його обслуговування на умовах попереднього тарифного плану, однак відповідач відмовив йому в цьому. Позивач просив суд зобов`язати відповідача повернутися до його обслуговування на умовах попереднього тарифного плану.

В судовому засіданні позивач підтримав позов та просив задовольнити його з підстав, що зазначені в позові.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову та надав суду пояснення про те, що позивач отримує послуги на умовах передплати, без ідентифікації абонента, позов заявлено до підрозділу відповідача, позивача було повідомлено про зміну тарифного плану повідомленням, а також на сайті відповідача було розміщено оголошення про зміну тарифних планів.

Судом встановлено наступні обставини.

16/02/2015 р. позивач надіслав відповідачу лист з проханням повернутися до його обслуговування на умовах тарифу, який було змінено на новий.

23/02/2015 р. відповідач надіслав позивачу відповідь на його прохання, в якій відмовив у поверненні до обслуговування на попередніх умовах.

Позивач та представник відповідача визнали факт надіслання відповідачем позивачу повідомлення про зміну тарифного плану, що відповідно до п. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає встановленню. Відповідно факт користування позивачем послугами відповідача сторони та їх представники не оспорювали, а також на спростування відповідних пояснень позивача суду не надано жодного доказу. Так само в запереченні на позов відповідач вказав, що абонент все ж здійснює користування послугами на основі договору між позивачем та відповідачем.

На підтвердження змісту надісланого позивачу повідомлення відповідачем було надано суду копію його змісту.

Сторонам та їх представникам роз`яснено їх обов`язок надати суду докази до початку розгляду спору по суті і покладення на них правових наслідків у разі не надання суду доказів на обґрунтування їх правових позицій. При цьому в ст. 630 ЦК України зазначено, що договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу. Однак представник відповідача не надав суду умов та правил надання послуг в тарифному плані позивача, чинних на момент приєднання до умов тарифного плану «29+». Також суду не надано доказу, що відповідні умови та правила передбачали б право відповідача на односторонню зміну умов договору, в тому числі істотних умов, на зміну яких вказує позивач.

Так, в п. 1 ст. 626 ЦК України вказано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 627 ЦК України вказано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В п. 2 ст. 627 ЦК України зазначено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до п. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В п. 1 ст. 639 ЦК України вказано, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

В п. 1 ст. 628 ЦК України зазначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 17 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг від 11 квітня 2012 р. № 295 під час укладання договору (внесення змін до нього) операторові, провайдерові забороняється встановлювати інші вимоги, що суперечать законодавству.

Так відповідно до п. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Для договору приєднання не встановлено право змінювати його умови на власний розсуд однією із сторін.

В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В п. 1 ст. 632 ЦК України вказано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

В ст. 1 Закону України «Про телекомунікації» вказано, що абонент - споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі.

Кінцеве обладнання - це обладнання, призначене для з'єднання з пунктом закінчення телекомунікаційної мережі з метою забезпечення доступу до телекомунікаційних послуг.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про телекомунікації» споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на державний захист своїх прав, вибір виду та кількості телекомунікаційних послуг, оскарження неправомірних дій операторів, провайдерів телекомунікацій шляхом звернення до суду та уповноважених державних органів.

Відповідно до 37 Закону України «Про телекомунікації» правовими основами діяльності операторів, провайдерів телекомунікацій є пріоритет інтересів споживачів телекомунікаційних послуг.

Відповідно до 39 Закону України «Про телекомунікації» оператори телекомунікацій зобов'язані здійснювати діяльність у сфері телекомунікацій відповідно до законодавства, надавати споживачам вичерпну інформацію, необхідну для укладення договору, а також щодо телекомунікаційних послуг, які вони надають; вести достовірний облік телекомунікаційних послуг, що надаються споживачеві; забезпечувати правильність застосування тарифів.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у наданій послузі споживач має право на свій вибір вимагати реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Відповідно до 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Так, одностороння відмова від договору та від зобов`язання із нього заборонена в ЦК України.

Відповідно до 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору.

Відповідно до 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні; або договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Відповідно до 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.

Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг.

Відповідно до п. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином одностороння зміна умов договору або передбачення такого права в договорі приєднання є несправедливою умовою, є нечесною підприємницькою практикою.

В ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини вказано, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже позивачу належить право просити суд про захист його прав у спосіб, який призведе до ефективного поновлення порушеного права.

Так само відповідно до правової позиції Верховного Суду України в справі №6-16цс15 від 11 березня 2015 року вказано, що у разі регулювання відносин за участі споживача в договорі приєднання положеннями умов та правил, розроблених підприємницькою організацією, відповідні умови повинні бути підписані споживачем. Однак суду не надано доказу того, що позивач погодився на надання відповідачу прав в односторонньому порядку змінювати умови, укладеного між ними договору.

Відповідно до зазначеного суд, -

УХВАЛИВ:

позов задовольнити;

зобов`язати ПрАТ «Київстар» надавати телекомунікаційні послуги ОСОБА_1 на умовах і в обсязі, погоджених ними спільно за тарифним планом «29+» за номером НОМЕР_1.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з моменту його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя С.О. Бородовський

Справа № 487/9086/14-ц

Провадження № 2/487/3066/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2014 року

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Павлової Ж.П.,при секретарі Сочивко І.О., позивача ОСОБА_1, представника відповідача Вариленка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного Товариства "Київстар" про повернення грошових коштів, відшкодування матеріальної та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В

08.06.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАТ "Київстар", в якому просив повернути йому залишок коштів на рахунку (15,40 грн.) та вартість підключення стартового пакету (10,00 грн.), а також відшкодувати моральну шкоду, у розмірі 100 грн.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що у квітні 2011 року він придбав стартовий пакет Вееііпе «Клик» із телефонним номером НОМЕР_1, який активований 11.04.2011 року та переведений на тарифний план «Отдихай 2009». Позивач зазначав, що на початку грудня 2013 року вказаний номер без попередження був відключений від мережі, внаслідок чого необхідні Позивачу послуги не були надані та залишилась передплата у сумі 15,40 грн.

Оскільки відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів», не поновлено надання послуг по номеру НОМЕР_1, та повернуто 15,40 грн., позивач просив зобовязати відповідача повернути йому 15,40 грн. залишку грошових коштів на рахунку та повернути вартість стартового пакету 10 грн., а також відшкодувати йому моральну шкоду в сумі 100 грн.

В судовому засіданні позивач позовну вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на їх не обгрунтованість та недоведеність.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Відповідно до Закону України «Про телекомунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 11.04.2012 року за № 295 (надалі -«Правила») іншими нормативно-правовими актами у сфері телекомунікцій врегульовані правовідносини між операторами, провайдерами телекомунікацій та абонентами

25.06.2012 року між ПрАТ «Українські радіосистеми» (торгова марка - Вееііпе) та ПрАТ «Київстар» укладено договір №1715/84073 про заміну сторони у зобов'язаннях (додається). За договором ПрАТ «Українські радіосистеми» передало ПрАТ «Київстар» усі свої права і обов'язки за усіма Абонентськими договорами шляхом заміни сторони у таких договорах (в тому числі договори про надання послуг,що укладені в усній формі з не персоніфікованими абонентами). При цьому згодою абонента на отримання послуг від ПрАТ «Київстар» вважається продовження користування таким абонентом після міграції телекомунікаційними послугами за допомогою телефонних номерів з кодом ИБС 068.

Приватне акціонерне товариство «Київстар» є оператором рухомого (мобільного) телефонного зв'язку, що надає телекомунікаційні послуги на базі стандартів О8М-900 та О8М-1800 та здійснює господарську діяльність у відповідності до Ліцензій Серії АВ № 593094 та Серії АВ № 593093, виданих 05.10.2011 року Національною комісією з питань регулювання зв'язку України1.

Відповідно до пункту 6 Правил, оператори, провайдери надають телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до Закону України «Про телекомунікації», інших актів законодавства, цих Правил та нормативних документів у сфері телекомунікацій.

Частиною 2 статті 32 Закону України «Про телекомунікації» встановлено, що абонент, який отримує телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі, може зареєструватися в оператора, надавши йому персональні дані відповідно до закону в порядку, встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. Порядок реєстрації абонентів, які отримують телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі затверджений 11.08.2011 року рішенням № 393 Національної комісії з питань регулювання зв'язку, зареєстрований Міністерством юстиції України 05.09.2011 року за № 1046/19784.

Пунктом 2.1. розділу II вказаного Порядку встановлено, що абонент, який отримує телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі, в тому числі знеособлено, має право зареєструватись в оператора, провайдера телекомунікацій. Для реєстрації, як то визначено пунктом 2.2. розділу II Порядку, споживач особисто подає оператору, провайдеру телекомунікацій письмову заяву про реєстрацію, яка повинна містити дані про прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання абонента, серію та номер паспорта, а також абонентський номер чи інший мережевий ідентифікатор кінцевого обладнання, за яким отримуються послуги, крім того при поданні заяви абонент повинен пред'явити ідентифікаційну телекомунікаційну картку (SІМ-картку, USIM-картку R UIM- карту ,тощо), за якою він отримує/отримував відповідні послуги, а фізична особа повинна пред'явити паспорт. Згідно положень пункту 2.3. розділу II Порядку, реєстрація абонента здійснюється оператором, провайдером протягом одного робочого дня після отримання заяви від абонента про реєстрацію та вноситься інформація оператором про персоніфікацію абонента до бази даних. При цьому пунктом 2.1. розділу II Порядку встановлено, що повернення невикористаної частки коштів з особового рахунку абонента здійснюється за умови реєстрації абонента у оператора, провайдера телекомунікацій.

Статтею 1 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Пленум Верховного Суду України пунктом 9 постанови № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» роз'яснив, що, вирішуючи справи про захист прав споживачів у відповідності до норми статей 12, 14 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги позивачів, які обґрунтовуються нормами Закону України «Про захист прав споживачів», можуть пред'являтися останніми за умови наявності у них на товари/послуги квитанцій, товарних або касових чеків, інших письмових документів.

Телефонний номер НОМЕР_1 є номером передплаченого сервісу, користувач якого станом на дату розгляду цієї справи не зареєстрував такий у відповідності до порядку встановленого нормою частини 2 статті 32 Закону України «Про телекомунікації» та Порядку реєстрації абонентів, які отримують телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі, що затверджений 11.08.2011 року рішенням № 393 Національної комісії з питань регулювання зв'язку.

За таких підстав , доказів на підтвердження свої вимог позивач суду не надав.

Його посилання на те , що листок паперу формату А 4 з набором букв і літер, підтверджує обставини поповнення карти/рахунку 4627**** ****3035 Приватбанка мобільного телефону НОМЕР_1 з 11.04.2011 по 11.11.2012 року, нє є належним і допустимим доказом.

За таких обставин , які встановлені судом підстави для задоволення позову ОСОБА_1відсутні.

Керуючись ст.ст.10,60, 213-215 ЦПК України, суд



В И Р І Ш И В

В задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його проголошення.

На рішення може бути подана апеляція до Миколаївського апеляційного суду через

Заводський районний суд в порядку, встановленому ст.294 ГПК України.



Суддя Павлова Ж.П.

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/20789/14-ц

Категорія 56

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2014 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Вовк С.В.,

при секретарі - Грицюк Н. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Київстар" про зобов'язання вчинити дію, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2014 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами до відповідача ПрАТ «Київстар» про зобов'язання відповідача надати інформацію щодо усіх вхідних та вихідних дзвінків, смс-повідомлень, що здійснені у період з 00.00 год. 15.07.2014 року по 23.59 год. 16.07.2014 року, що відбулись за телефонними номерами НОМЕР_4, НОМЕР_5 та НОМЕР_3, у тому числі інформацію про час початку, кінець та тривалість дзвінків,час відправлення й отримання смс-повідомлень, текст смс-повідомлень.

ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 15.07.14, 16.07.14 з номеру позивача НОМЕР_2 на номер НОМЕР_3, який належить до номерної ємкості відповідача, було зроблено серію дзвінків та смс, за які оператором, до номерної ємкості якого відноситься вищезазначений телефон позивача, було виставлено завищені рахунку за послуги зв'язку. Аналогічна ситуація відбулась за отримані (вхідні) телефонні дзвінки та смс на вищезазначений телефонний номер позивача з телефонів № НОМЕР_5 та НОМЕР_3, які входять до телефонної нумерації відповідача.

У подальшому позивач подав уточнену позовну заяву та просить зобов'язати відповідача надати позивачу «інформацію щодо усіх вхідних дзвінків та смс-повідомлень, що відбулись між телефонами НОМЕР_2 та НОМЕР_5 й НОМЕР_3 у період з 00.00 15.07.13 по 23.59 16.07.13, у тому числі інформацію про час початку, кінець та тривалість дзвінків, час відправлення й отримання смс-повідомлень, текст смс-повідомлень» та стягнути з відповідача на користь позивача тридцять гривень за здійсненні вихідні дзвінки і смс-повідомлення, що відбулись з телефону НОМЕР_2 та телефон НОМЕР_5 й НОМЕР_3 у період з 00.00 15.07.13 по 23.59 16.07.13.

В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 вказує, що є споживачем телекомунікаційних послуг та користувачем телефонного номеру НОМЕР_4. Телефонні номери НОМЕР_5 та НОМЕР_3, на думку позивача, знаходяться у номерній ємності відповідача.

Позивач вказує, що 15-16 липня 2013 року з телефонного номеру НОМЕР_4 на номер НОМЕР_3, було здійснено дзвінки та направлено смс-повідомлення, за які позивач виставив рахунки, які, на думку позивача, є завищеними.

Позивач у позові зазначає, що письмова відмова ПрАТ «Київстар» щодо отримання інформації про вхідні та вихідні дзвінки, смс-повідомлення, здійснені у період з 00.00 год. 15.07.2013 по 23.59 год. 16.07.2013 з телефонного номеру НОМЕР_4 на номери НОМЕР_5 та НОМЕР_3, на його звернення, є незаконною.

Позивач зазначає, що баланс телефонного номеру НОМЕР_4 було незаконно зменшено ПрАТ «Київстар» на 30 грн. у період з 00.00 15.07.13 по 23.59 16.07.13, оскільки вихідні дзвінки та смс-повідомлення на телефонні номери НОМЕР_5 та НОМЕР_3 є безкоштовними, а 16.07.2013 ніякі дзвінки та смс-повідомлення позивачем не здійснювались.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позові, просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Представник відповідача ПрАТ «Київстар» у судовому засіданні проти вимог позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, оголосивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що ПрАТ «Київстар» є оператором рухомого (мобільного) телефонного зв'язку, внесено до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, що підтверджується довідкою НКРЗІ за вих. № 06-1290/091 від 27.02.2014.

Позивач ОСОБА_1 користується телефонним номером НОМЕР_4.

21.07.2013 між ОСОБА_1 та ПрАТ «Київстар» було укладено угоду № 6002840 про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку та Замовлення № 1 до угоди № 6002840, відповідно до яких з 21.07.2013 року телефонний номер НОМЕР_4 мережі відповідача був наданий у користування ОСОБА_1

Правовідносини між операторами, провайдерами телекомунікацій та абонентами регулюються Законом України «Про телекомунікації», Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 11.04.2012 за № 295.

Згідно положення ч. 2 ст. 32 Закону України «Про телекомунікації», абонент, який отримує телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі, може зареєструватися в оператора, надавши йому персональні дані відповідно до закону в порядку, встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

Відповідно до пунктів 14, 27 Правил надання телекомунікаційних послуг здійснюється у разі укладання договору відповідно до основних вимог, встановлених НКРЗІ. Пунктом 30 Правил визначено, що абонент який отримує послуги без укладання договору у письмовій формі, може зареєструватись у оператора, провайдера, надавши йому персональні дані згідно із законом у порядку, встановленому НКРЗІ.

Порядок реєстрації абонентів, які отримують телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі затверджений 11.08.2011 року рішенням № 393 Національної комісії з питань регулювання зв'язку, зареєстрований Міністерством юстиції України 05.09.2011 року за № 1046/19784.

Пунктом 2.1. розділу II вказаного Порядку встановлено, що абонент, який отримує телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі, в тому числі знеособлено, має право зареєструватись в оператора, провайдера телекомунікацій.

Для реєстрації, як то визначено пунктом 2.2. розділу II Порядку, споживач особисто подає оператору, провайдеру телекомунікацій письмову заяву про реєстрацію, яка повинна містити дані про прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання абонента, серію та номер паспорта, а також абонентський номер чи інший мережевий ідентифікатор кінцевого обладнання, за яким отримуються послуги, крім того при поданні заяви абонент повинен пред'явити ідентифікаційну телекомунікаційну картку (SIM-картку, USIM-картку, R-UIM-картку тощо), за якою він отримує/отримував відповідні послуги, а фізична особа повинна пред'явити паспорт.

Згідно положень пункту 2.3. розділу II Порядку, реєстрація абонента здійснюється оператором, провайдером протягом одного робочого дня після отримання заяви від абонента про реєстрацію та вноситься інформація оператором про персоніфікацію абонента до бази даних.

Статтею 9 Закону України «Про телекомунікації» встановлено, що охорона таємниці телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються технічними засобами телекомунікацій, та інформаційна безпека телекомунікаційних мереж гарантуються Конституцією та законами України, зняття інформації з телекомунікаційних мереж заборонене, крім випадків, передбачених законом, оператори, провайдери телекомунікацій зобов'язані вживати відповідно до законодавства технічних та організаційних заходів із захисту телекомунікаційних мереж, засобів телекомунікацій, інформації з обмеженим доступом про організацію телекомунікаційних мереж та формації, що передається цими мережами.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про телекомунікації», оператори, провайдери телекомунікацій повинні забезпечувати і нести відповідальність за схоронність відомостей щодо споживача, отриманих при укладенні договору, наданих телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо, інформація про споживача та телекомунікаційні послуги, що він отримав, може надаватись у випадках і в порядку, визначених законом, в інших випадках зазначена інформація може поширюватися лише за наявності письмової згоди споживача.

Пунктом 16 частини 1 статті 32 Закону України «Про телекомунікації» визначено право споживача телекомунікаційних послуг на безоплатне отримання від оператора телекомунікаційних рахунків за наданні телекомунікаційні послуги, за особистим зверненням споживача з урахуванням технічної можливості обладнання мережі нарахована до оплати сума за надані послуги повинна бути розшифрована тільки за той розрахунковий період, до якого споживач має претензії. Телекомунікаційні послуги, які надаються знеособлено (анонімно), розшифровці не підлягають.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме 21.07.2013 між ОСОБА_1 та ПрАТ «Київстар» було укладено угоду № 6002840 про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку та Замовлення № 1 до угоди № 6002840, відповідно до яких з 21.07.2013 року телефонний номер НОМЕР_4 мережі відповідача був наданий у користування ОСОБА_1

До укладення правочину на використання телефонного номеру НОМЕР_4 мережі ПрАТ «Київстар» телекомунікаційні послуги, які надаються знеособлено (анонімно), розшифровці не підлягають згідно положень Закону України «Про телекомунікації», а тому позовна вимога ОСОБА_1 про надання йому деталізації про телекомунікаційні послуги за період з 00.00 год. 15.07.2013 по 23.59 год. 16.07.2013 задоволенню не підлягає.

Також не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення 30 грн. з ПрАТ «Київстар», оскільки в період з 15.07.2013 по 16.07.2013 між сторонами по справі не існувало договірних правовідносин.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

На підставі ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) до Приватного акціонерного товариства «Київстар» (Ідентифікаційний код 21673832) про зобов'язання вчинити дію - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя С.В.Вовк

Справа № 404/10254/13-ц

Номер провадження 2/404/309/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


18 червня 2014 року Кіровський районний суд в м. Кіровограді

в складі: головуючого судді - Панфілової А.В.

при секретарі - Палій М. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «КиївСтар» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Велті Українські Мобільні Маркетингові Послуги» про захист прав споживача, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів про відшкодування шкоди солідарно в розмірі 12000 грн. в порядку ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів», відшкодування моральної шкоди в сумі 100000грн. з відповідача ПрАТ «Київ Стар», визнання результатів конкурсу «Проект «Знай Україну» недійсними та визнання її ОСОБА_1 переможцем конкурсу «Проект «Знай Україну» .

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та в обґрунтування позову зазначив, що у період з 01 серпня 2012р. по 28 жовтня 2012р. ПрАТ "КИЇВСТАР" разом з ТОВ "ВЕЛТІ УКРАЇНСЬКІ МОБІЛЬНІ МАРКЕТИНГОВІ ПОСЛУГИ" було спільно організовано та проведено конкурс під назвою "Проект "Знай Україну" шляхом надання абонентам відповідача -ПрАТ «КиївСтар» контент-послуги "Проект "Знай Україну".

Учасником такого конкурсу, шляхом направлення CMC повідомлення на скорочений номер - 380, як це й передбачено п. 7 Правил надання Контент-послуги "Проект "Знай Україну ", стала й ОСОБА_1, як абонент Відповідача - ПрАТ «Київ Стар» з абонентським номером НОМЕР_1, внаслідок таких дій Позивач й стала споживачем Контент-послуги "Проект "Знай Україну" в розумінні п. 22 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про захист прав споживачів.

Надання Контент-послуги "Проект "Знай Україну" є публічною обіцянкою винагороди за результатами конкурсу в розумінні § 2 глави 72 підрозділу 2 розділу 1 книги 1 ЦК України, оскільки правила надання Контент-послуги "Проект "Знай Україну" (надалі - Правила) було розміщено на офіційному сайті конкурсу, а саме http://iloveukraine.com.ua/quiz rules, що повністю відповідає вимогам ст. 22 ЗУ "Про інформацію" до масової інформації. П. 12 Правил, передбачає ряд винагород за результатами конкурсу, а саме: У рамках надання Послуги, буде забезпечено вручення Знавцям наступних Винагород: «Подарунок для Знавця на 20 000 грн» . Хто має можливість отримати: усі Абоненти, які отримали Послугу в межах одного дня. «Подарунок дня» отримує Абонент, що матиме найбільшу кількість послідовних вірних відповідей протягом одного дня. Загальна кількість: 89. «Подарунок тижня для Знавця на 80 000 грн» . Хто має можливість отримати: усі Абоненти, які отримали Послугу в межах одного тижня. «Подарунок тижня» отримує Абонент, що матиме найдовшу кількість вірних відповідей протягом тижня. Загальна кількість: 13. «Подарунок для Знавця на 1 000 000 грн» . Хто має можливість отримати: усі Абоненти, які отримали Послугу (замовили та пройшли хоча б одну Сесію) протягом усього часу її надання. Винагороду отримує Абонент, що матиме найдовшу кількість вірних відповідей тижня за весь час надання Послуги. Загальна кількість: 1. Таким чином, при розміщенні Правил на Інтернет сторінці http://iloveukraine.com.ua/quiz rules. Відповідачем - ПрАТ «КиївСтар» було виконано всі вимоги поставлені ст. 1150 ЦК України до оголошення конкурсу, а саме: Конкурс було оголошено юридичною особою (засновником конкурсу).

Конкурс було оголошено публічно через засоби масової інформації.

Засновник конкурсу використав своє право запросити до участі в ньому персональних учасників (закритий конкурс), що було зроблено Відповідачем - 1, шляхом наведення вимог до споживачів Послуги в п. 4 Правил та при визначенні механіки надання/отримання послуги в п. 7 Правил, де зазначено що лише абоненти (п. 1 Правил, абоненти - споживачі послуг ПрАТ "КИЇВСТАР) можуть взяти участь в конкурсі та замовити Послугу "Проект "Знай Україну".

Правила самі по собі містять всі вимоги поставлені ст. 1151 ЦК України до умов конкурсу. Предмет та нагорода конкурсу були

визначені п. 12 Правил.

Позивач брала активну участь у конкурсі, стала переможцем дня, потім тижня та мала стійкий намір своїми здібностями здобути почесне звання Знавця на 1 000 000 грн. та отримати за це обіцяну винагороду. Проте працівниками компанії Київстар, з використанням службового положення та відповідних технічних можливостей, було вчинено проти неї незаконні та протиправні дії, спрямовані на позбавлення її можливості стати переможцем конкурсу, зокрема: Зранку 28.10.2012р., - в останній день проведення Конкурсу, під час активної участі Позивача в Проекті "Знай Україну", на її мобільному номері було відключено послугу вихідних SMS повідомлень, при цьому в усіх інших абонентів Київстар та відповідно учасників Конкурсу, така послуга працювала. Шляхом численних звернень та скарг до працівників Відповідача - 1, що відповідала за організацію та проведення Конкурсу, позивачу вдалося відновити послугу на її номері, проте час було втрачено. Такі дії працівників відповідача -ПрАТ «КиївСтар» містять в собі порушення правил Конкурсу, зокрема й п. 7, - Механіка надання/отримання Послуги - на 100% залежить від знань Абонентів та унеможливлює фактор випадкового вибору Знавця.

Незаконність таких дій відповідача -ПрАТ «КиївСтар» підтверджується матеріалами та висновком позапланової перевірки ПрАТ "Київстар", проведеної на звернення Позивача у період 25.06.2013р. по 05.07.2013р. комісією у складі посадових осіб Департаменту державного нагляду НКРЗІ, зокрема Комісією було встановлено, що: ПрАТ "Київстар" здійснено скорочення переліку телекомунікаційних послуг шляхом припинення надання телекомунікаційної послуги "Вихідні SMS" за абонентським номером НОМЕР_1 без попередження споживача про можливе скорочення переліку телекомунікаційних послуг, що є порушенням вимог пункту 16 частини першої статті 39 Закону України "Про телекомунікації", підпункту 4.1.20 пункту 4.1 Ліцензійних умов здійснення діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, затвердженого рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 26.01.2006 № 179 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.02.2006 за №145/12019.

ПрАТ "Київстар" здійснено припинення надання телекомунікаційної послуги "Вихідні SMS" за абонентським номером НОМЕР_1 без зафіксованого відповідно до законодавства факту порушення споживачем вимог підпунктів 2-5, 9, 13 і 14 пункту 36 Правил, що є порушенням вимог абзацу четвертого підпункту 2 пункту 55 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 295 від 11.04.2012 року, пункту 19 частини першої статті 39 Закону України "Про телекомунікації", підпункту 4.1.20 пункту 4.1 Ліцензійних умов здійснення діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, затвердженого рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 26.01.2006 № 179 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.02.2006 за № 145/12019.

З посиланням на ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів», позивач зазначає , що має право на відшкодування в розмірі 12 000 грн.

Зазначає, що заподіяно моральної шкоди - втрат немайнового характеру, виражених в суттєвих моральних та психічних стражданнях. Страждання викликано зневагою до позивача, приниженні її честі та гідності, виражених у використанні її як учасника акції, обману щодо якості надаваної послуги, неможливістю захистити свої права, зневагою, поневіряннями знайомих і близьких щодо її безпомічності з питань захисту власних прав та самим відчуттям несправедливості по відношенню до факту її безпідставного відключення від мережі й зловмисного відібрання права на перемогу в конкурсі. Впродовж таких подій позивач мала доглядати свого малолітнього сина, віком 1 рік, якого годувала грудним молоком, що викликало в неї труднощі та надмірні психічні та фізичні перенавантаження, внаслідок чого вона мала численні нервові зриви, що в свою чергу відобразилось і на її дитині, як на здоров'ї дитини, так і на психіці, що крім того потягло й витрати вже майнового характеру на лікування дитини та значні моральні страждання матері викликані хвилюванням за здоров'я дитини. Такі обставини викликали неможливість продовження активного громадського життя позивача шляхом повного позбавлення її вільного часу та негативним відношенням до неї її близьких та рідних людей, що відповідно викликало порушення стосунків з оточуючими людьми.

Зазначається, що було завдано тривалих душевних та психічних страждань, що тривають вже більше року, кардинальність вимушених змін у житті позивача та значний ступінь зниження її престижу в колах людей, де вона зазвичай знаходилась, що в принципі не можуть бути поновлені повністю та потребують справедливої сатисфакції, значного часу та непомірних зусиль для поновлення принаймні частково, з урахуванням значного матеріального стану заподіювача такої шкоди, відповідача - ПрАТ «Київ Стар», що є одним з найбільших в Україні операторів мобільного зв'язку, оцінює моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Представник відповідача ТОВ «Велті Українські Мобільні Маркетингові послуги» в судові засідання не з»явився, суду надано заперечення проти позову , відповідно до яких зазначено, що постановою КМУ від 17.08.2002 р. № 1177 затверджене Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, яким визначено, що повноваження щодо накладення штрафів на суб'єктів господарювання відносяться виключно до компетенції Голови Держстандарту, його заступників, начальників територіальних органів Держстандарту та їх заступників (п.1 - 3 цього Порядку).

Приймаючи до уваги відсутність факту прийняття уповноваженим органом державної влади рішення про накладення штрафу на суму 12 тис. грн. на Відповідача-2, а також: відсутність у позивача будь-яких повноважень на представництво інтересів вказаних органів, то на думку відповідача , вказане є підставою для відмови в задоволенні вказаної вимоги.

Зазначається про відсутність доказів заподіяння позивачу моральної шкоди, обґрунтування розміру вказаної шкоди, що свідчить про порушення позивачем положень ч.І ст.60 ЦПК України та є підставою для відмови в задоволенні вказаної позовної вимоги.

За результатами розгляду Окружним адміністративним судом м. Києва адміністративного позову Відповідача-1 до НКРЗІ 20.09.2013 р. прийняте рішення про задоволення позовних вимог та про визнання протиправними та скасування вищевказаних рішень. Зазначається про наявність встановлених фактів у даному рішенні які свідчать про те, що фізіологічно не можливо направити одним абонентом самостійно, тобто у ручному режимі смс повідомлень понад 3000 штук на добу з абонентського номеру, що призвело до перевантаження телекомунікаційної мережі та перешкоджання здійсненню обміну sms-повідомленнями для інших абонентів позивача, а також свідчило про використання не сертифікованого обладнання для споживання послуг.

З посиланням, що встановлені судовим рішенням обставини не доводяться під час розгляду інших справи згідно зі ст.61 ЦПК України просить відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача ПрАТ «Київ Стар» позовні вимоги не визнав та в обґрунтування заперечень зазначив, що Приватне акціонерне товариство «Київстар» є оператором рухомого (мобільного) телефонного зв'язку, що надає телекомунікаційні послуги на базі стандартів GSM-900 та GSM-1800 та здійснює господарську діяльність у відповідності до Ліцензій, виданих 05.10.2011 року Національною комісією з питань регулювання зв'язку України.

Правовідносини між операторами, провайдерами телекомунікацій та абонентами врегульовані нормами цивільного законодавства України, нормами Закону України «Про телекомунікації», Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 11.04.2012 року за № 295 та іншими нормативно-правовими актами у сфері телекомунікцій.

Відповідно до пункту 6 Правил, оператори, провайдери надають телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до Закону України «Про телекомунікації», інших актів законодавства, цих Правил та нормативних документів у сфері телекомунікацій.

Нормою частини 1 статті 33 Закону України «Про телекомунікації» встановлено обов'язок споживачів телекомунікаційних послуг дотримуватись Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: використовувати кінцеве обладнання, що має документ про підтвердження відповідності, не допускати використання кінцевого обладнання споживача для вчинення протиправних дій, не допускати дій, що можуть створювати загрозу для безпеки експлуатації мереж телекомунікацій, підтримки цілісності та ізаємодії мереж телекомунікацій, електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, складнювати чи унеможлювати надання послуг іншим споживачам. Аналогічні зобов'язання на споживачів телекомунікаційних послуг покладені і положеннями частини 1 пункту 36 Правил.

У період з 01.08.12р. по 28.10.2012 року відповідач у партнерстві із відповідачем ТОВ «Велті Українські Мобільні Маркетингові Послуги» проводили інформаційно-розважальний «Проект «Знай Україну», що передбачав надавання абонентам мережі рухомого (мобільного) зв'язку «Київстар» доступу до інформаційного-розважального контенту з питаннями та відповідями, пов'язаними з Україною , надання якої регламентовані Правилами надання Контент-послуги «Проект «Знай Україну», Умовами надання телекомунікаційних послуг ПрАТ «Київстар» та Законом України «Про телекомунікації», іншими нормативно-правовими актами. Впровадження контент послуг «Проект «Знай Україну» здійснено у відповідності до розпорядження Відповідача 1 за № 189/КТ від 1.07.2012 року. Партнерство відповідачів у наданні Контент-послуги «Проект «Знай Україну» регламентовані Договором про надання послуг № 83543, що укладений 30.07.2012 року між ПрАТ «Київстар» та ТОВ «Велті Українські Мобільні Маркетингові Послуги».

Правила надання Контент-послуги «Проект «Знай Україну» були публічно оголошені та викладені Відповідачем -1 на офіційному Веб-сайті Проекту за адресою у мережі Інтернет.

Використання абонентами несертифікованого обладнання/програмного забезпечення, відмінного від сертифікованих, дозволених для використання в Україні, терміналів рухомого (мобільного) зв'язку споживачами телекомунікаційних послуг, як то вже вище було зазначено, прямо заборонене пунктом 1 частини першої статті 33 Закону України «Про телекомунікації», пунктами 20 та 36 Правил та Умовами.

З метою контролю за виконанням відповідних вимог, а також на забезпечення безпечної та безперебійної роботи мережі рухомого (мобільного) зв'язку, Відповідачем 1 здійснюється технічний контроль за наданням та отриманням абонентами послуг рухомого (мобільного) зв'язку, зокрема за допомогою та із використанням спеціального обладнання (Fraud Management System - FMS) , яке, серед іншого фіксує рівень навантаження на телекомунікаційну мережу «Київстар» і автоматично блокує надання послуг у разі виникнення небезпеки для нормального функціонування Телекомунікаційної мережі.

За результатами тестування різних типів кінцевого обладнання абонентів та з урахуванням вивчення їх технічних характеристик, Відповідачем 1 визначено профіль адекватного споживання SMS-повідомлень в ручному режимі, який не перевищує для абонента можливість відправлення 1000 SMS на добу. З урахуванням надання Контент - послуги «Проект «Знай Україну», обладнання Відповідача 1 було налаштоване на максимальний обсяг SMS - повідомлень втричі більший за нормальний звичайно прийнятий - 3000 SMS на добу. Відповідна кількість в десятки разів перевищує обсяги повідомлень, які фізіологічно можливо надіслати абонентом самостійно (в ручному режимі), що підтверджується технічними характеристиками кінцевого обладнання та досвідом споживання відповідних послуг.

Водночас, станом на добу 27.10. - 28.10.2012 року, FMS автоматично було зафіксоване неперервне та послідовне розсилання SMS - повідомлень у кількості понад 3000 штук на добу з абонентського номеру НОМЕР_1, яке призводило до перевантаження телекомунікаційної мережі та перешкоджання здійсненню обміну SMS - повідомленнями для інших абонентів «Київстар» та свідчило про використання недозволеного обладнання для споживання послуг.

Аналіз ІМЕІ коду кінцевого обладнання, дає підстави вважати, що здійснювалося використання абонентом терміналу рухомого (мобільного) зв'язку моделі НТС РЗЗОО, технічні характеристики якого свідчать про неможливість збереження такої кількості повідомлень у пам'яті терміналу. Крім того фізична особа фізіологічно не здатна особисто за допомогою вказаного терміналу відправити протягом доби 3000 SMS - повідомлень.

Факт перевантаження радіомережі Відповідача 1 підтверджується: роздруківками з обладнання контролю навантаження на SDCCH - канали у яких здійснюється для передавання SMS - повідомлень за допомогою базової станції (КІ3666С), в зоні дії якої знаходився абонент (номер НОМЕР_1) 27-28.10.2012 року,

За таких умов, 28.10.2012 року у 07 год. 38 хв., FMS було автоматично згенеровано та відправлено абонентові SMS - повідомлення наступного змісту: «Надання послуг припинено відповідно до чинного законодавства», після чого в 07 год. 41 хв. надання послуг SMS було автоматично припинено, що підтверджується витягом з білінгової системи ПрАТ «Київстар».

Підставами для автоматичного припинення надання послуги «Вихідні SMS» за телефонним номером НОМЕР_1 стало використання абонентом пристрою/програмного забезпечення відмінного за своїми технічними характеристиками від звичайного терміналу рухомого (мобільного) зв'язку, а також здійснення необгрунтованих навантажень на радіомережу «Київстар».

Отже, абонент телефонного номеру НОМЕР_1, що отримував послуги , порушив положення підпунктів 2 та 4 пункту 36 Правил, а також пункт. 6.1, підпункти 6.1.1 та 6.1.3 Умов, що зумовило право Відповідача 1 вказаному абоненту телекомунікаційні послуги.

В період з 25.06 по 05.07.2013 року НКРЗІ було проведено позапланову перевірку Відповідача 1, на підставі скарги ОСОБА_1 - Позивача щодо її участі у «Проекті «Знай Україну». На підставі Акту перевірки 30.07.2013 року НКРЗІ було прийнято рішення № 495 , а 31.07.2013 року постановлено розпорядження № 63/р про усунення порушень ліцензійних умов у сфері телекомунікацій, з якими Відповідач 1 не погодився та звернувся за захистом свого порушеного права до Окружного адміністративного суду міста Києва. Постановою від 20.09.2013 року Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 826/13948/13-а адміністративний позов Відповідача 1 до НКРЗІ задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення НКРЗІ від 30.07.2013 року № 495 «Про винесення розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов у сфері телекомунікацій ПрАТ «Київстар» і розпорядження від 31.07.2013 року № 63/р «Про усунення порушень ліцензійних умов у сфері телекомунікацій».

У зв»язку з зазначеним, просить суд відмовити в задоволенні позову повністю .

Судом встановлено наступні факти.

Позивач є користувачем послуг відповідача - ПрАТ «Київ Стар» з абонентським номером НОМЕР_1.

У період з 01.08.12р. по 28.10.2012 року відповідач ПрАТ «Київ Стар» у партнерстві із відповідачем ТОВ «Велті Українські Мобільні Маркетингові Послуги» проводили інформаційно-розважальний «Проект «Знай Україну», що передбачав надавання абонентам мережі рухомого (мобільного) зв'язку «Київстар» доступу до інформаційного-розважального контенту з питаннями та відповідями, пов'язаними з Україною , надання якої регламентовані Правилами надання Контент-послуги «Проект «Знай Україну», Умовами надання телекомунікаційних послуг ПрАТ «Київстар» та Законом України «Про телекомунікації», іншими нормативно-правовими актами. Впровадження контент послуг «Проект «Знай Україну» здійснено у відповідності до розпорядження Відповідача 1 за № 189/КТ від 1.07.2012 року. Партнерство відповідачів у наданні Контент-послуги «Проект «Знай Україну» регламентовані Договором про надання послуг № 83543, що укладений 30.07.2012 року між ПрАТ «Київстар» та ТОВ «Велті Українські Мобільні Маркетингові Послуги».

Учасником такого конкурсу, шляхом направлення CMC повідомлення на скорочений номер - 380, як це передбачено п. 7 Правил надання Контент-послуги "Проект "Знай Україну ", стала й ОСОБА_1 у зв»язку з чим стала споживачем Контент-послуги "Проект "Знай Україну" в розумінні п. 22 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про захист прав споживачів».

Зранку 28.10.2012р., - в останній день проведення Конкурсу, під час активної участі позивача в Проекті "Знай Україну", на її мобільному номері було відключено послугу вихідних SMS повідомлень у зв»язку з чим ббуло втрачено час і позивач не змогла стати переможцем конкурсу.

Позивач як на підставу позову посилається на ст.ст. 15, 21-23 Закону України "Про захист прав споживачів» , та щодо відшкодування моральної шкоди на п.5 ч. 1 ст. 4 даного Закону.

Оцінку діям відповідача ПрАТ «Київстар», щодо відключення даної послуги, що стало підставою для звернення до суду позивача з даним позовом було надано в Постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.13 року ( а.с. 55,63). Відповідно до якої суд встановив відсутність ознак протиправності в діях відповідача ПрАТ «Київстар» , щодо відключення послуги смс позивачу , за обставин які досліджуються в даній справі, що в розумінні ч. 3 ст. 61 ЦПК України , як обставини , встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній чправі , що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи чи особа, щодо якої встановлено ці обставини. Даною Постаною встановлено факт, що підставою для автоматичного припинення надання послуги смс стало використання абонентом пристрою ( програмного забезпечення), відмінного за своїми технічними характеристиками від звичайного терміналу рухомого (мобільного) зв»язку та , як наслідок, необгрунтованого здійснення на мережу Київстар.

Права споживача врегульовані Законом України « Про захист прав споживачів», а саме ст. 15 даного Закону в т.ч. і на відшкодування завданих збитків ч.7 даної статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону, захист прав споживачів, передбачених законодавством , здійснюється судом .

Статею 4 в ч. 1 п.5 Закону визначено право споживача на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції, відповідно до Закону.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності , суд дійшов висновку, що представники відповідачів надали достатньо доказів на спростування доводів позивача щодо неправомірності дій щодо відключення послуги смс, відповідно не підлягають задоволенню вимоги щодо відшкодування 12000грн. у порядку ст. 23 Закону України « Про захист прав споживачів», визнання результатів конкурсу « Проект «Знай Україну» недійсними та визнання позивача переможцем конкурсу», за даних обставини ті душевні та психічні страждання позивача , які зазначаються позивачем як підстава для відшкодування шкоди не знаходяться у причинному зв»язку з діями відповідача, у зв»язку з чим , позов є таким, що не підлягає задоволенню повністю як безпідставний та необгрунтований.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вирішує судові витрати залишити по їх фактичному понесенню сторонами.

Керуючись п. 22 ч. 1 ст. 1, 4, 15, 21-23 Закону України "Про захист прав споживачів», ст. 11,16, 60, 61, 88, 212-214 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

З задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «КиївСтар» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Велті Українські Мобільні Маркетингові Послуги» про захист прав споживача, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення .

Суддя Кіровського А. В. Панфілова

районного суду

м.Кіровограда

Справа № 2-1257/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 квітня 2010 року м. Київ
Солом’янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Шевченко Л. В.,
при секретареві Прохоровій К. Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «ОСОБА_2 Ем.» про захист прав споживача, -
в с т а н о в и в:
У січні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ЗАТ «ОСОБА_2 Ем.» про захист прав споживача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.05.2009 позивач придбав Sim-картку на отримання послуг зв’язку від відповідача за номером 067-777-77-71 у мережі відповідача. Дане обслуговування здійснювалося відповідачем відповідно до умов послуги передплаченого зв’язку ЗАТ «ОСОБА_2 Ем.» на умовах тарифного плану «Класичний».
07.06.2009 без попередження та будь-якого обґрунтування причин таких дій, відповідачем було припинено надання послуг зв’язку за вказаним номером, а номер заблоковано – відповідачем здійснюється автоматичне повідомлення – «номер недійсний».
З метою поновлення порушених прав та з метою поновлення зв’язку позивач 11.06.2009 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив розблокувати вищезазначений номер телефону. Однак відповідач листом № 6350/03/03/02 від 17.06.2009 відмовив йому у задоволенні даного прохання, чим порушив його права, як споживача телекомунікаційних послуг.
У зв’язку з цим позивач просить суд зобов’язати відповідача належно здійснювати надання телекомунікаційних послуг – відновити обслуговування позивача за номером 067-777-77-71 і продовжити надалі належне виконання взятих відповідачем на себе зобов’язань; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 15000 грн., а також стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі з підстав, наведених у позові.
Представник відповідача проти позову заперечувала та зазначила, що у позивача відсутні підстави звернення до суду за захистом порушеного права як споживача, оскільки ним не надано належних доказів на підтвердження набуття ним статусу споживача.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач володіє Sim-карткою на отримання послуг зв’язку від відповідача за номером 067-777-77-71 у мережі відповідача.
У червні 2009 року відповідачем було припинено надання послуг зв’язку за вищезазначеним номером телефону.
Позивач 11.06.2009 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив розблокувати зазначений номер (а.с. 9), однак відповідач листом № 6350/03/03/02 від 17.06.2009 відмовив йому у задоволенні даного прохання (а.с. 7).
Згідно з п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Позивач вважає себе належним споживачем та власником даної Sim-картки, на підтвердження чого подав чек від 29.05.2009 (а.с. 5). Однак, як було з’ясовано у судовому засіданні і підтверджено представником позивача, даний чек є не доказом придбання Sim-картки, а доказом поповнення рахунку.
З матеріалів справи вбачається, що телефонний номер 067-777-77-71 мережі ОСОБА_2 був активований 07.02.2008 та обслуговувався за передплаченою формою обслуговування, 14.02.2009 та 18.04.2009 відбулася заміна Sim-картки у зв’язку з її втратою, 22.04.2009 даний телефонний номер було перереєстровано на контрактну форму обслуговування, 29.05.2009 телефонний номер було перереєстровано на новий особовий рахунок та в цей же день відбулася його перереєстрація на передплачену форму обслуговування, а 04.06.2009 відбулося припинення надання послуг по вказаному телефонному номеру. Це підтверджується Витягом з архіву бази даних системи передплаченого сервісу ЗАТ «ОСОБА_2 Ем.» щодо телефонного номеру 067-777-77-71 від 19.02.2010 № 1332/03/03 (а.с. 20).
Отже, суд приходить до висновку, що позивач не придбавав телефонний номер 067-777-77-71 мережі ОСОБА_2, оскільки такий факт не зафіксовано комутаційним та біллінговим обладнанням відповідача, тому не є споживачем телекомунікаційних послуг і не може звертатися до суду за захистом порушених прав споживача, так як його права не порушені. Належних доказів придбання Sim-картки, як то фіскальний чек, товарна накладна, касовий ордер або договір про надання послуг стільникового мобільного зв’язку (контрактна форма обслуговування), позивачем надано не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
З огляду на те, що підстави для задоволення вимог щодо захисту права споживача відсутні, вимоги про відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню.
Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, є безпідставними, тому задоволенню не підлягають.
Керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –
в и р і ш и в:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «ОСОБА_2 Ем.» про захист прав споживача – відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий

Справа № 466/8435/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 травня 2014 року

Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Глинської Д.Б.

при секретарі Цімурі Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар» про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

31 жовтня 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - ПрАТ «Київстар» необгрунтовано вилучені грошові кошти балансу з телефону «НОМЕР_1» в розмірі 50 гривень та моральну шкоду.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що він з 11.07.2003 р. підключений до оператора ПрАТ «Київстар» на підставі договору приєднання і обслуговується на умовах тарифного плану «Класичний», використовуючи передоплату.

01.08.2013 р. позивач звернувся до фахівців ПрАТ «Київстар» в офіс на вул.Валовій, 11 у м. Львові, щоб поповнити баланс і відключити платні послуги Інтернет. Поповнивши баланс на 50 гривень та домашній Інтернет від Київстар на 22 гривні, ввечері того ж дня позивач відключив платні послуги Інтернет, згідно отриманої в оператора письмової інструкції, про що отримав два sms - повідомлення, що заявка на відключення виконана. Телефон три дні не використовував, дзвінки не здійснював, платні послуги не підключав та не замовляв. Однак 04.08.2013 р. виявив, що на рахунку повністю відсутні грошові кошти, тому звернувся по телефону «466» до оператора та з письмовою заявою встановленої форми до представництва ПрАТ «Київстар», але відповідь представника оператора його не влаштувала, зважаючи на відсутність належної та конкретної інформації щодо питання, яке вирішується. Окрім цього позивач звертався до Директора Департаменту державного нагляду Корецького А.В., до Голови Апарату Національної Комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації Яцук П.П. Всупереч наведеному відповідач вимоги позивача не виконав, тому останній змушений звернутися до суду.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свій позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на викладені в позовній заяві мотиви, просив позов задовольнити.

Представники відповідача ПрАТ «Київстар» Павлів О.Р., Юрчишин С.І., Пшевлоцький Ю.М. та Шумський Н.М. в судових засіданнях заперечили проти позову, мотивуючи це тим, що послуги за номером «НОМЕР_1» надаються знеособлено, тобто абонентом може бути будь-яка особа, яка користуєтсья послугами, при цьому така особа не ідентифікується та її дані не фіксуються. Окрім цього нарахування плати за послуги по вищевказаному номеру відбувалося у повній відповідності до їх споживання і замовлення, згідно з обраним тарифним планом, що підтвердждується, зокрема, даними білінгової системи, якою оператор користується на підставі Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міінстрів України № 295 від 11.04.2012 р.

Заслухавши пояснення сторін по справі, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані докази суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

За змістом ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Правовідносини між операторами, провайдерами телекомунікацій та абонентами врегульовані нормами цивільного законодавства України та нормами Закону України «Про телекомунікації», Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України 09.08.2005 року за №720, іншими нормативно-правовими актами у сфері телекомунікацій.

Судом встановлено, що телефонний номер «НОМЕР_1» мережі Київстар є номером передплаченого сервісу, користувач якого не зареєстрував його у відповідності до порядку, встановленого нормою частини 2 статті 32 Закону України «Про телекомунікації» та Порядку реєстрації абонентів, які отримують телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі, що затверджений 11.08.2011 року рішенням №393 Національної комісії з питань регулювання зв'язку. Номер «НОМЕР_1» станом на момент виникнення спору використовувався абонентом анонімно. Окрім цього позивач не заперечував той факт, що реєстрація вищевказаного номеру здійснена не була, а лише вказує на те, що уклав договір у відповідності з вимогами ст. 205 ЦК України та користується тарифним планом «Класичний» на умовах передплаченого зв'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Це в свою чергу вказує на те, що при купівлі сім - карти позивач приєднався до умов встановлених оператором (відповідачем) та погодився з ними, зокрема обрав передплачену форму спілкування (обслуговування), яка не вимагає його ідентифікації як особи.

За таких обставин, позивач в договорі про надання телекомунікаційних послуг виступає як знеособлений абонент, що в свою чергу не дає можливості встановити, що саме він використовує надані послуги, здійснює оплату послуг та використовує кінцеве обладнання у відповідності до вимог ЗУ «Про телекомунікації».

Частиною 2 статті 32 ЗУ «Про телекомунікації» встановлено, що абонент, який отримує телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі, може зареєструватися в оператора, надавши йому персональні дані відповідно до закону в порядку, встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

Пунктом 2.1 розділу ІІ вказаного Порядку встановлено, що абонент, який отримує телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі, в тому числі знеособлено, має право зареєструватись в оператора, провайдера телекомунікацій. Для реєстрації, як то визначено пунктом 2.2 розділу ІІ Порядку, споживач особисто подає оператору, провайдеру телекомунікацій письмову заяву про реєстрацію, яка повинна містити дані про прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання абонента, серію та номер паспорта, а також абонентський номер чи інший мережевий ідентифікатор кінцевого обладнання, за яким отримуються послуги, крім того при поданні заяви абонент повинен пред'явити ідентифікаційну телекомунікаційну картку (SIM-картку, USIM-картку, R-UIM-картку тощо), за якою він отримує/отримував відповідні послуги, а фізична особа повинна пред'явити паспорт. Згідно положень пункту 2.3. розділу ІІ Порядку, реєстрація абонента здійснюється оператором, провайдером протягом одного робочого дня після отримання заяви від абонента про реєстрацію та вноситься інформація оператором про персоніфікацію абонента до бази даних.

Відповідно до приписів вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, вказані принципи щодо обов'язковості доведення тих чи інших обставин є обов'язковими при з'ясуванні обставин справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на встановлення факту користування номером «НОМЕР_1» в якості споживача телекомунікаційних послуг ПрАТ «Київстар».

За таких обставин відповідно до ст. 626 ЦК України ОСОБА_1 не є стороною у договорі про надання телекомунікаційних послуг.

Окрім цього в судовому засіданні було встановлено наступні факти.

Станом на 01.08.2013 р. послуги за номером «НОМЕР_1» надавалися на умовах тарифного плану «Класичний» та за вказаним номером були підключені: 1) послуга «Інтернет без меж», за умовами якої Інтернет надається без обмежень, ціна для передплаченого зв'язку за якою 1,33 грн. на день; 2) послуга «Інтернет sim para», ціна для передплаченого зв'язку за якою 0,18 грн. на день.

Станом на 01.08.2013 р. у абонента на рахунку була сума в розмірі 1,55 грн. та на конусному рахунку 2,25 грн. 01.08.2013 р. о 01:03 год. по номеру «НОМЕР_1» було нараховано та утримано з наявних на рахунку коштів: 1,33 грн. за послугу «Інтернет без меж» та 0,18 грн. за послугу «Інтернет sim para». Відповідно, на рахунку залишилося 0,04 грн., а також бонусних 2,25 грн.

01.08.2013 р. абонент за номером «НОМЕР_1» поповнив рахунок на 50 грн.

01.08.2013 р. о 23:43 год. абонент відключив послугу «Інтернет sim para», що підтверджується витягом з електронної облікової системи Help Desk. Відповідно з 02.08.2013 р. стягнення 0,18 грн. за послугу «Інтернет sim para» за даним абонентським номером припинилося.

01.08.2013 р. о 23:44 год. абонент відключив послугу «Інтернет без меж», що підтверджується витягом з електронної облікової системи Help Desk. Відповідно з 02.08.2013 р. стягнення 1,33 грн. за послугу «Інтернет без меж» за даним абонентським номером припинилося.

Однак надання послуги доступу до мережі Інтернет надалі здійснювалося за діючим тарифним планом «Класичний», оскільки абонент доступ до Інтернету не відключив, а лише відмовився від окремих додаткових послуг. За умовами тарифного плану «Класичний» вартість послуги доступу до «Інтернет» становить 5,31 грн. за 1 Мб (1024 кБ).

01.08.2013 р. о 23:47 год. за номером «НОМЕР_1» було розпочато Інтернет сесію та використано 3603 кБ Інтернет трафіку. Відповідно вартість послуги доступу до мережі Інтернет за вказану сесію становить (3603 кБ : 1024 кБ) * 5,31 грн. = 18,68 грн. Відповідно, на рахунку абонента залишилося 33,61 грн., а бонусних - 0 грн.

02.08.2013 р. о 00:01 год. за номером «НОМЕР_1» було розпочато іншу Інтернет сесію та використано 6484 кБ Інтернет трафіку. Відповідно вартість послуги доступу до мережі Інтернет за вказану сесію становить (6484 кБ : 1024 кБ) * 5,31 грн. = 33,61 грн. Відповідно, на рахунку абонента залишилося 0 грн. та бонусних - 0 грн.

Зазначена вище інформація ґрунтується на даних білінгової системи, дані з якої були витребувані судом на підставі ухвали від 27.01.2014 р.

Відповідно до Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ № 295 від 11.04.2012 р. білінгова система - це сукупність технічних і програмних засобів, що виконують функції з тарифікації, розрахунку платежів за надані послуги, формування платіжних документів для абонентів тощо. Згідно з пп.20 п. 38 цих правил, оператор має право використовувати сертифіковані на відповідність вимогам нормативних документів у сфері телекомунікацій автоматизовані системи розрахунків за послуги.

Відтак відповідно до ст. 58, 59 ЦПК України дані з автоматизованих систем розрахунків за послуги є належними та допустимими доказами, оскільки вони відображають всі послуги, що надавалися та систему оплати за них.

Враховуючи вищевикладене нарахування плати за послуги по вищевказаному номеру відбувалося у повній відповідності до їх споживання і замовлення, згідно з обраним тарифним планом.

У свою чергу позивач свої позовні вимоги обґрунтовує фотографіями з телефону. А відповідно до пп.8 п. 36 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ № 295 від 11.04.2012 р. споживачі зобов'язані користуватися в разі використання лічильників обліку тривалості послуг тільки такими лічильниками, що мають документ про підтвердження відповідності згідно із законодавством та періодично проводити метрологічну повірку лічильників як засобів вимірювальної техніки. За таких обставин, ні фотоапарат, ні фотознімки не можливо вважати відповідним лічильником обліку. А відтак інформація подана позивачем судом не приймається до уваги, оскільки є неналежним та недопустимим доказом.

Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, то стаття 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 р. №4, позивачем має бути доведено в чому полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Однак в судовому засіданні було встановлено, що відповідач не порушував прав та інтересів позивача, а тому вимога про стягнення моральної шкоди є безпідставною.

Враховуючи все вищенаведене, оскільки позивачем не представлено та судом не здобуто належних та допустимих доказів в підтвердження позовних вимог, вважаю, що в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 57, 58, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

в позові ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар» про стягнення коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: Д. Б. Глинська

Справа № 639/11394/13-ц

№ 2/639/187/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді Срокіної І.І.

за участю секретаря Макушенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Київстар" про відшкодування шкоди у зв,язку із порушенням прав споживача,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеними вимогами в обґрунтування яких зазначав, що восени 2008 та наприкінці березня 2010 року придбав стартові пакети попередньо оплаченої послуги мобільного зв,язку «Мобілич» на яких не зазначено строк, протягом якого ці пакети могли бути активовані. Наприкінці 2010 року позивач звернувся із заявою до ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» для отримання інформації про причини неможливості використання стартового пакету. Листом від 30 грудня 2010 року ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» повідомило його що кінцевий термін активації стартових пакетів «Мобілич», які перебували у роздрібній мережі був визначений 11 січня 2010 року, про що надавалася інформація у офіційних інформаційних джерелах відповідача. З посиланням на норми ст..15 ЗУ «Про захист прав споживачів» ст..ст.677,698,699 1166,1167 ЦК України, просив суд стягнути з відповідача 20 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 гривень в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди у зв,язку із порушенням прав споживача.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та письмові заперечення проти позову. У яких просив суд у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі у зв,язку із іх недоведеністю і безпідставністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що восени 2008 та наприкінці березня 2010 року позивач придбав стартові пакети попередньо оплаченої послуги мобільного зв,язку «Мобілич»

Активізувати стартові пакети йому не вдалося.

На його звернення, листом від 30 грудня 2010 року ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» повідомило, що кінцевий термін активації стартових пакетів «Мобілич», які перебували у роздрібній мережі був визначений 11 січня 2010 року, про що надавалася інформація у офіційних інформаційних джерелах відповідача.

Відмовляючи позивачу у задоволення позовних вимог суд виходить із того, що відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України , кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків , встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до роз,ясень, які містяться у листі Верховного Суду України від 01.02.2013 «Судова практика з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів» до фактів, які підлягають доказуванню у справах про захист прав споживачів, насамперед, слід віднести: чи мало місце придбання продукції (замовлення послуги); чи надавалась інформація про товар (послугу) і яка саме; відомості про властивості товару та відповідність їх потребам споживача та вимогам встановлених нормативів; чи мало місце використання товару; чи мало місце заподіяння шкоди, що завдана життю, здоров'ю або майну споживача.

Про факт придбання, замовлення товарів (послуг) у звичайний спосіб засобом доказування є розрахунковий документ - квитанція, товарний чи касовий чек, квиток, талон та ін. (п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII); письмовий правочин; стосовно товару, на який встановлено гарантійний строк - технічний паспорт чи інший документ, що його замінює, з позначкою про дату продажу (п. 11 ст. 8 Закону № 1023-XII).

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. № 5 "Про практику розгляду судами цивільних справ за поновами про захист прав споживачів" роз'яснено, що вимоги можуть заявляти споживачі, які мають на товари квитанцію, товарний чи касовий чек або інший письмовий документ. Втрата зазначених документів, неодержання їх при придбанні товару чи неможливість їх відновлення не позбавляє споживача права доводити факт купівлі-продажу з допомогою свідків, тобто, тягар доказування факту придбання, замовлення товарів (послуг) покладається на споживача.

Позивачем не було надано до матеріалів справи жодних доказів, які б підтверджували той факт, що саме він є (був) абонентом ПрАТ «Київстар»», та користується (користувався) стартовими пакетами,з номерами на які містяться посилання у позові, оскільки надання послуг зв'язку у даному випадку надається знеособленому абоненту, тобто позивачем не доведено, що sim-картки з зазначеними номерами належить саме йому.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», інформація про продукцію повинна містити назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються, правила та умови ефективного і безпечного використання продукції, строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій, тощо. Така інформація доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

Таким чином, Закон не зобов'язує виробника розміщувати інформацію про товар виключно на упаковці, така інформація доводиться до відома споживачів, зокрема шляхом розміщення інформації про продукцію у місцях, де вона реалізується .

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про телекомунікації», Оператор зобов'язаний попереджувати споживачів про можливе скорочення переліку телекомунікаційних послуг чи відключення їх кінцевого обладнання у випадках і порядку, передбачених правилами надання і отримання цих послуг.

Пунктом 227 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг затверджених Постановою Кабінету Міністрів № 720 від 09.08.2005р., передбачено право оператора припиняти надання послуг, на які не нараховується щомісячна плата та які потребують постійного використання додаткових ресурсів мережі рухомого (мобільного) зв'язку, у випадках, коли абонент не користувався цими послугами протягом визначеного договором строку, про що оператор попереджає абонента не менше ніж за сім календарних днів. Таке повідомлення було надіслане Абоненту за допомогою SMS повідомлення.

Відповідно до п. 2.4. інструкції користувача стартового пакету «Мобілич», термін дії послуги «Мобілич» становить 90 днів з моменту здійснення кожного платного вихідного дзвінка. Після закінчення терміну дії номера його обслуговування припиняється, і користувач такого номера може тільки приймати вхідні дзвінки і повідомлення, а здійснювати вихідні дзвінки і надсилати повідомлення не може. Впродовж 30 днів після тимчасового припинення обслуговування, його можна поновити, поповнивши рахунок скетч-карткою будь-якого номіналу. У випадку, якщо протягом 30 днів після закінчення терміну дії номера рахунок не був поповнений і обслуговування номера не було поновлене, абонентський номер анулюється.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про телекомунікації», Оператор зобов'язаний зберігати записи про надані телекомунікаційні послуги протягом строку позовної давності, визначеного законом, та надавати інформацію про надані телекомунікаційні послуги в порядку, встановленому законом. Виходячи з листа відповідача №3903657393/03/03/02 від 30.12.2010р. анулювання номеру відбулось через недотримання умов подовження терміну дії послуги користувачем.

Як зазначає позивач, у 2010 році від також спробував активувати стартовий пакет «Мобілич», який придбав наприкінці березня 2010 року у одному з поштових відділень УДППЗ «Укрпошта», однак активувати цей стартовий пакет йому не вдалося.

На упаковці стартового пакету зазначено, що ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» має право в односторонньому порядку змінювати умови користування зазначеною послугою і тарифи.

Кінцевий термін активації стартових пакетів «Мобілич», які знаходились в обігу закінчився 11.01.2010р., про що споживачі були повідомлені через офіційні інформаційні джерела ПрАТ «Київстар» та через газету «Голос України» № 62(4562) від 07.04.2009р. ,копія якої надана до заперечень.

Усе вищевикладене дає суду підстави вважати, що позивачем не надано суду доказів того, що відповідачем порушено його права як споживача послуг. Приймаючи до уваги, що вимоги про відшкодування матеріальної шкоди є похідними від вимог про захист прав позивача,підстав для їх задоволення судом не встановлено.

Що стосується вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної права шкоди, то вони також не підлягають задоволенню

Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч.1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Оскільки доказів того, що відповідачем порушено права ОСОБА_1, суду не надано, підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 8, 10, 11, 15, 57-60, 209-210, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 32 Закону України «Про телекомунікації», Порядком реєстрації абонентів, які отримують телекомунікаційні послуги без укладання договору в письмовій формі, затверджений рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку №393, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 року №5 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», суд ,-

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства "Київстар" про відшкодування шкоди у зв,язку із порушенням прав споживача - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні у той же строк з дня отримання його копії.

Суддя І.І. Срокіна