Зв'язок на тимчасово окупованій території

*районы указанных областей, оккупированные российскими войсками.

У линии боевого соприкосновения
Законы физики таковы, что будучи близко к линии боестолкновения, вы можете поймать сигнал украинских операторов там. Но, во-первых, это очень маловероятно. Ибо из-за интенсивности боёв, на фронте рушится практически вся инфраструктура, в т.ч. телекоммуникационная. А во вторых, лучше эвакуироваться из района, близкого к линии фронта.
Интернет-телефония
Есть два сервиса интернет-телефонии: BIP от lifecell и ITPhone от Интертелеком. Они предоставляют полновесные мобильные номера с кодами 094 (ITPhone), 063/073/093 (BIP). Поддерживают SMS (в ITPhone они приходят прямо в приложении, в BIP - на привязанный адрес эл. почты).
Нюансы использования данных сервисов:
1. Очевидный нюанс, заключающийся в том, что для подключения сервисов нужно, как минимум, купить номер. А оплата доступна только с карт VISA, mastercard (российские карты и банки идут за тем самым военным кораблём). Если таковой нет, ищите пути.
2. Сложности с использованием под российским IP. Бывают случаи, когда сервис отказывается работать с российскими интернет-провайдерами (или местными провайдерами, чей трафик проходит через российских провайдеров). В таком случае лучше иметь всегда в загажнике рабочий нероссийский VPN.
3. Замечено, что Интертелеком время от времени банит неперсонифицированные номера ITPhone. При этом, нет чёткой закономерности попадания в бан. Поэтому совет: либо не привязывайте к номеру ITPhone какие-либо критичные сервисы (учётные записи, банкинг, соцсети, мессенджеры), либо после покупки номера сразу его персонифицируйте (если есть такая возможность, через Дія, BankID).
А шо по VoWiFi?
Увы, единственным оператором, заявившим о запуске данного сервиса, является lifecell. И у него есть техническое ограничение на нахождение вне мобильной сети - 10 минут. То есть, на оккупированных территориях VoWiFi у lifecell не работает.
Роуминг в российских сетях
Если вы находитесь вблизи российской границы, вы сможете пользоваться своим украинским номером, но только у одного оператора - Киевстар. Работает в роуминге оператора билайн. Работают SMS-сообщения и мобильный интернет. Звонки (в обе стороны) не работают. Тарифы на роуминг указаны на сайте.
Vodafone и lifecell в роуминге российских операторов не работают.

И как принять звонок на Vodafone/Киевстар/lifecell в российском роуминге?
Напрямую - никак. Но если у вас есть BIP или ITPhone - установите переадресацию на него. Для этого наберите со своего Vodafone/Киевстар/lifecell команду *21*номерbip#. При этом помните, что переадресация - это, по сути, звонок с вашего мобильного номера на номер BIP (ITPhone). Соответственно, если на вашем мобильном счету не будет средств (пакетных минут) для звонка на BIP (он же lifecell) или ITPhone (он же Интертелеком), то и переадресация работать не будет.
Переадресацию можно настроить и на российские номера. Но тарифы на звонки на российские номера довольно высоки (20-30 грн/мин).
Но установить переадресацию можно только при наличии связи. В случае с Киевстаром можно подключиться к роумингу в сети билайн. В случае с Vodafone и lifecell это можно сделать либо в родной сети, либо в роуминге зарубежных операторов (кроме российских).

Востаннє така халепа була влітку 2014-го, у розпал бойових дій, коли зв’язок надовго переривався не лише в окупованих, а й у прифронтових районах. Тоді не залишалося нічого, окрім як чекати. А ще моніторити уривчасті відомості в інтернеті про те, куди «прилетіло», і молитися, щоб усі, кому слід, лишилися живі. Відтоді минуло понад три роки й ситуація на Донбасі дуже «охолола», але відчуття все одно бридкі. Найімовірніше, «там» усе нормально, принаймні тією мірою, якою нормальним може бути життя у ватному Задзеркаллі. Але одна річ — оперувати ймовірностями, інша — почути в слухавці: «Так, усе гаразд, живемо потихеньку».

Поки у Верховній Раді розглядають закони про реінтеграцію, «республіки» дрейфують все далі від України. Спочатку істота на ім’я «ЛНР» розкинула навколо себе буферну сіру зону. Потім розставила блокпости — імунний бар’єр проти всього українського. Тепер слідом за імпровізованою залізною завісою «ЛНР» зводить навколо себе стіну мовчання. За формою це звичайна бандитська афера, привід «віджати», чи, мовою сепаратистів, «націоналізувати», потужності оператора й примусово перевести населення на здирницькі тарифи «республіканських» операторів. Працюють за класичною схемою: спочатку створити штучні проблеми, голосно звинуватити Україну, а потім «вимушено» провернути «націоналізацію». Так було з підприємствами, магазинами, тепер дійшла черга й мобільного оператора — словом, нічого нового.

Але за змістом це розрив ще однієї ниточки, що єднала людей в окупації з рештою українців. «Республіканські» оператори, на яких рано чи пізно загонять абонентів ОРДіЛО, навряд чи заблокують можливість телефонувати на решту території України. Однак вартість цих дзвінків перевищує розцінки українських операторів на міжнародний зв’язок. Не буду голослівним. Скажімо, міжнародні дзвінки з «Київстару» коштують у середньому 1 грн/хв, тимчасом як дзвінок із «деенерівського» оператора «Фенікс» в Україну зараз — 5 грн/хв, з «еленерівського» «Лугакому» - майже 8 грн.. Зважаючи на бідність в ОРДіЛО (наша мінімалка вважається в Донецьку та Луганську зарплатою, вищою за середню), багатьом доведеться обмежити спілкування з абонентами по цей бік лінії розмежування.

Здавалося б, все це суща дрібничка, побутові незручності для тих, кому не поталанило опинитись із своїми близькими по різні боки лінії розмежування. Так, звільнення Донбасу жодні розмови не наблизять. Однак саме вони не давали остаточно розірватися тканині українського суспільства, розділеного окупацією. Навіть коли розмови закінчувалися взаємною лайкою і жбурлянням телефонів на підлогу, це було краще, ніж повний розрив зв’язків, — допоки люди можуть спілкуватися, шанс на порозуміння є. І на рівні буденних людських стосунків це порозуміння жевріло завжди, бо Донецьк і Луганськ були з’єднані з Україною не лише економічними, логістичними та адміністративними структурами, а й мільйонами невидимих ниточок дружби, приятелювання, родинних зв’язків.

А коли немає можливості спілкуватися, будь-які зв’язки слабшають. Розмови стають коротшими й більш протокольними, та й самі «зідзвони» —рідшими, аж поки не деградують до суто формальних привітань на головні свята. Тим часом уже формуються інші зв’язки, котрі залучають людей до нової дійсності. І якщо переселенці поволі перетворюються на киян, харків’ян, дніпрян — словом, звичайних українців, то в ОРДіЛО люди вростають у викривлену дійсність «російського світу», приймаючи це історичне непорозуміння як даність. Кажуть, якщо воду підігрівати повільно, то людина не помітить, як звариться. Щось таке відбувається і в ОРДіЛО: зникли українські прапори, українське телебачення, українські гроші, у якийсь момент навіть час став московським, а тепер ось зникає і мобільний зв’язок.

Але найбільше постраждають мешканці ОРДіЛО, які чекають повернення України. Не покидає думку фраза однієї жінки, котра через непереборні обставини не змогла виїхати з «ЛНР»: «Я живу, ніби занурена в кислоту». І таких там десятки, сотні тисяч. Для них будь-який контакт з Україною важливий, як кисень для аквалангіста, якому вкотре готуються прикрутити вентиль. Звісно, залишається ще інтернет, але й там окупанти встановили обмеження. Спілкування в соцмережах моніторить «МГБ», доступ до багатьох українських інтернет-ЗМІ заблокований — хтозна, що буде далі. Але хай там як, всі ці заходи окупантів до незворотних історичних наслідків не призведуть, бо Москва здатна творити лише големів, котрі швидко розсипаються. Тому хоч би як знущалися з Донбасу окупанти, він був і залишиться Україною. Навіть якщо потім йому знадобиться невелика реабілітація.