Київська телефонна станція була не першою в тогочасній Російській Імперії. Але її унікальність полягає в тому, що вона стала першою побудованою на державні кошти, адже раніше право на будівництво та експлуатацію телефонних станцій віддавалося виключно приватному капіталу.
Оцінивши приблизно за п’ять років надприбутковість «нового бізнесу», уряд наприкінці 1884 року вирішив, у вигляді експерименту побудувати київську телефонну станцію за державні кошти. А вже 31 березня 1886 року Київський Губернатор отримав листа від начальника телеграфного округа, в якому останній: «… имеет честь уведомить Ваше превосходительство, что открытие телефонного действия в городе Киеве последует 1 апреля сего года в 5 часов по полудни». Саме в цей час на другому поверсі будинку за адресою Хрещатик 24/26, запрацювала київська центральна телефонна станція, до якої в день відкриття було підключено 60 абонентів.
Вже до кінця 1886 року їх кількість збільшилася до 175, незважаючи на астрономічні для тих часів розміри абонентської плати - 150 рублів на рік, якщо довжина телефонної лінії не перевищувала 3-ох верст, а за кожну «додаткову» версту абонплата збільшувалася на 50 рублів. Загалом у перший рік роботи київська станція принесла 16611 рублів доходів, витрати ж склали 6116 рублів.
Вже у 1890 абонплата була знижена до 100 рублів на рік, а у 1895 до 75, для порівняння у «провідного приватного оператора» тих часів фірми Белла абонплата складала аж 250 рублів на рік. Термін окупності київської телефонної станції склав п’ять років, незважаючи на постійну модернізацію та зниження абонплати, а вже через 10 років вона принесла чистий прибуток у розмірі 90 тисяч рублів. Статистика того часу наводить ще кілька цікавих цифр: при відкритті київської станції довжина телефонних ліній складала 31 версту 486 саженів, дротів 109 верст 199 саженів. Обслуговували мережу 28 працівників. Перспективність київської мережі підтверджують й висновки чиновників зроблені за підсумками трьох років її роботи «… оказывается, что потребность в пользовании телефонами настолько значительна, что, несмотря на такой короткий период времени и высокую сравнительно плату, длина телефонной линии увеличилась на 23 версты, число проводов до 306, а доход эксплуатации возрос с 16 до 35 тысяч рублей».
Трози згодом, в Києві були відкриті 5 «говорильних» пунктів, де за 25 копійок можна біло придбати 3-х хвилинну розмову з будь-яким абонентом. З 1895 року плату за розмови знизили до 15 копійок.
Наведемо ще кілька цікавих фактів часів відкриття київської телефонної станції. Вже на той час існував такий термін як «пільговики», до яких, зокрема входили телефони товариства Південно-Західної залізниці та телефони військового відомства, які отримували 50% знижки на абонплату. У послугах зв’язку для військових вперше зустрічається опис «спареного телефону» - на одном проводе 2 аппарата. Також з перших днів роботи мережі почали надходити скарги від споживачів на погану якість зв’язку. Найбільші проблем київським зв’язківцям у позаминулому сторіччі створили … київські транспортники, які у 1892 році пустили у місті електричний трамвай, через що на окремих телефонних лініях розмовляти було просто неможливо, а деякі абоненти назвали телефон «современным орудием пытки».
Але обійтися без цих «знущань» кияни протягом 125 років так і не змогли, збільшивши кількість «постраждалих» від стаціонарного телефонного зв’язку у 20 тисяч разів. Адже саме 1 мільйон 200 тисяч абонентів сьогодні обслуговує Київська міська філія ВАТ «Укртелеком» - «прямий нащадок» першої телефонної станції столиці України.
Обслуговують таку кількість споживачів вже 132 станції, підстанції та виносні концентратори, 98 з яких є цифровими. Тільки одна з сучасних київських АТС може обслуговувати до 120 тисяч абонентів. До телекомунікаційної мережі Києва інтегровані чотири незалежні транспортні системи SDH. Загальна протяжність кабелю київської міської філії складає майже 29 тисяч кілометрів, протяжність кабельної каналізації більше 3 177 км, а довжина волоконно-оптичних кабелів компанії у столиці півтори тисячі кілометрів.
Неможливо порівняти й перелік послуг, які отримують сьогодні кияни по звичайній телефонній лінії. Близько 100 тисяч з них отримують послуги Інтернету від Укртелекому, більшість з абонентів віддала перевагу безлімітному високошвидкісному «ОГО!». Абоненти близько 300 тисяч телефонних ліній замовляють додаткові послуги, які надають цифрові АТС.
На сьогодні в Києві функціонує 11 універсальних відділень продажу та обслуговування споживачів «Телекомсервіс», де абоненти можуть замовити весь спектр телекомунікаційних послуг, а саме, мобільній зв'язок, доступ до мережі Інтернет, фіксований зв'язок, ДВО, тощо.
Як і 125 років тому, колектив київських зв’язківців перш за все прагне забезпечити своїм абонентам якість і доступність телекомунікаційних послуг. Це єдине, що залишилося і залишиться незмінним.
© оф. сайт
Оцінивши приблизно за п’ять років надприбутковість «нового бізнесу», уряд наприкінці 1884 року вирішив, у вигляді експерименту побудувати київську телефонну станцію за державні кошти. А вже 31 березня 1886 року Київський Губернатор отримав листа від начальника телеграфного округа, в якому останній: «… имеет честь уведомить Ваше превосходительство, что открытие телефонного действия в городе Киеве последует 1 апреля сего года в 5 часов по полудни». Саме в цей час на другому поверсі будинку за адресою Хрещатик 24/26, запрацювала київська центральна телефонна станція, до якої в день відкриття було підключено 60 абонентів.
Вже до кінця 1886 року їх кількість збільшилася до 175, незважаючи на астрономічні для тих часів розміри абонентської плати - 150 рублів на рік, якщо довжина телефонної лінії не перевищувала 3-ох верст, а за кожну «додаткову» версту абонплата збільшувалася на 50 рублів. Загалом у перший рік роботи київська станція принесла 16611 рублів доходів, витрати ж склали 6116 рублів.
Вже у 1890 абонплата була знижена до 100 рублів на рік, а у 1895 до 75, для порівняння у «провідного приватного оператора» тих часів фірми Белла абонплата складала аж 250 рублів на рік. Термін окупності київської телефонної станції склав п’ять років, незважаючи на постійну модернізацію та зниження абонплати, а вже через 10 років вона принесла чистий прибуток у розмірі 90 тисяч рублів. Статистика того часу наводить ще кілька цікавих цифр: при відкритті київської станції довжина телефонних ліній складала 31 версту 486 саженів, дротів 109 верст 199 саженів. Обслуговували мережу 28 працівників. Перспективність київської мережі підтверджують й висновки чиновників зроблені за підсумками трьох років її роботи «… оказывается, что потребность в пользовании телефонами настолько значительна, что, несмотря на такой короткий период времени и высокую сравнительно плату, длина телефонной линии увеличилась на 23 версты, число проводов до 306, а доход эксплуатации возрос с 16 до 35 тысяч рублей».
Трози згодом, в Києві були відкриті 5 «говорильних» пунктів, де за 25 копійок можна біло придбати 3-х хвилинну розмову з будь-яким абонентом. З 1895 року плату за розмови знизили до 15 копійок.
Наведемо ще кілька цікавих фактів часів відкриття київської телефонної станції. Вже на той час існував такий термін як «пільговики», до яких, зокрема входили телефони товариства Південно-Західної залізниці та телефони військового відомства, які отримували 50% знижки на абонплату. У послугах зв’язку для військових вперше зустрічається опис «спареного телефону» - на одном проводе 2 аппарата. Також з перших днів роботи мережі почали надходити скарги від споживачів на погану якість зв’язку. Найбільші проблем київським зв’язківцям у позаминулому сторіччі створили … київські транспортники, які у 1892 році пустили у місті електричний трамвай, через що на окремих телефонних лініях розмовляти було просто неможливо, а деякі абоненти назвали телефон «современным орудием пытки».
Але обійтися без цих «знущань» кияни протягом 125 років так і не змогли, збільшивши кількість «постраждалих» від стаціонарного телефонного зв’язку у 20 тисяч разів. Адже саме 1 мільйон 200 тисяч абонентів сьогодні обслуговує Київська міська філія ВАТ «Укртелеком» - «прямий нащадок» першої телефонної станції столиці України.
Обслуговують таку кількість споживачів вже 132 станції, підстанції та виносні концентратори, 98 з яких є цифровими. Тільки одна з сучасних київських АТС може обслуговувати до 120 тисяч абонентів. До телекомунікаційної мережі Києва інтегровані чотири незалежні транспортні системи SDH. Загальна протяжність кабелю київської міської філії складає майже 29 тисяч кілометрів, протяжність кабельної каналізації більше 3 177 км, а довжина волоконно-оптичних кабелів компанії у столиці півтори тисячі кілометрів.
Неможливо порівняти й перелік послуг, які отримують сьогодні кияни по звичайній телефонній лінії. Близько 100 тисяч з них отримують послуги Інтернету від Укртелекому, більшість з абонентів віддала перевагу безлімітному високошвидкісному «ОГО!». Абоненти близько 300 тисяч телефонних ліній замовляють додаткові послуги, які надають цифрові АТС.
На сьогодні в Києві функціонує 11 універсальних відділень продажу та обслуговування споживачів «Телекомсервіс», де абоненти можуть замовити весь спектр телекомунікаційних послуг, а саме, мобільній зв'язок, доступ до мережі Інтернет, фіксований зв'язок, ДВО, тощо.
Як і 125 років тому, колектив київських зв’язківців перш за все прагне забезпечити своїм абонентам якість і доступність телекомунікаційних послуг. Це єдине, що залишилося і залишиться незмінним.
© оф. сайт
