Дослідники Гонконзького політехнічного університету та Китайського університету Гонконгу продемонстрували на симпозіумі NDSS 2026, що стандартне оптоволокно можна перетворити на пристрій акустичного підслуховування. Результати дослідження
опубліковані на сайті симпозіуму.
В основі методу — фізична чутливість оптичних волокон до найменших вібрацій. Звукові хвилі деформують волокно, спричиняючи вимірювані фазові зсуви світлового сигналу всередині нього. Зловмисник підключає один кінець кабелю до комерційно доступної системи розподіленого акустичного зондування та аналізує ці фазові зміни, щоб відновити первинний звук.
Особливо вразливими виявилися мережі типу «оптоволокно до будівлі» (FTTH), де кабелі заведено безпосередньо в житлові та офісні приміщення. У таких мережах нерідко залишаються «темні волокна» і надлишки кабелю, що зберігаються в розподільчих коробках і можуть стати інструментом спостереження.
Щоб подолати низьку чутливість голого волокна до звуків у повітрі, дослідники розробили «сенсорний рецептор». Це невеликий циліндричний пристрій, навколо якого щільно намотується кабель. Він посилює вібрації від звукових хвиль і перетворює слабкі коливання тиску повітря на вимірювану деформацію волокна. Пристрій можна замаскувати під стандартну розподільчу коробку для оптоволокна.
Під час експериментів система фіксувала побутові дії — зокрема, набір тексту на клавіатурі та кашель. Вона також визначала місцеперебування джерел звуку в приміщенні з точністю до одного метра. Понад 80% мовного контенту вдалося відновити у межах двох метрів від рецептора. Системи автоматичного розпізнавання мовлення демонстрували низький відсоток помилок на невеликих відстанях. Технологія витримала й ультразвукові перешкоди — бо ґрунтується на оптичних і механічних ефектах, а не на електронних датчиках.
Дослідники також відтворили реальні сценарії: зокрема, офіс із двома кімнатами, з’єднаними понад 50 метрами оптоволокна. Навіть за значного фонового шуму система відновлювала розбірливе мовлення. Якість, утім, варіювалася залежно від того, як вібрації передавалися крізь стіни та меблі.
Водночас атака має практичні обмеження. Якість звуку знижується зі збільшенням відстані. Фоновий шум поблизу кабелю суттєво погіршує точність, а сам метод потребує фізичного доступу до інфраструктури. Утім, дослідники зазначають, що для корпоративних офісів або державних установ ці бар’єри можуть виявитися недостатніми — якщо зловмисники вже планують цілеспрямовану атаку.
Це вже не перший випадок, коли дослідники демонструють можливість прослуховування через оптоволокно. Раніше вчені з Університету Циньхуа розробили технологію, що дає змогу перехоплювати розмови у приміщеннях, через які прокладено кабель. У їхньому експерименті відкрита ділянка волокна завдовжки три метри дозволила повністю розпізнати розмову, а аналіз спотворень проводився на відстані 1,1 кілометра від прослуховуваної кімнати. Детальніше — у
матеріалі Mediasat.
Оптоволокно — не єдиний нестандартний інструмент стеження. Нещодавно дослідники з Університету штату Пенсільванія
створили компактний радарний датчик, здатний перехоплювати телефонні розмови на відстані до трьох метрів: пристрій аналізує мікровібрації корпусу смартфона і за допомогою штучного інтелекту перетворює їх на текстові стенограми.
news.zerkalo.io
