Мова й суспільство
- Автор теми yahoo
- Дата створення
Гудзак
Хатуль мелумад - тварина типу кіт, що йде ланцюгом
Paully, не знав, бо бовдур. Ось араби на базарі в Єрусалимі - справжні поліглоти. 
Пам'ятаю, як років з 12 тому на продуктовому шуці (шук = базар), один запитав чистою москальською: "А щавель Вам не надо?". Або під церквою Марії Магдалини: "Девочки, покупаем сумочки!" (розклавши на капоті таратайки картаті торби). Кращий вчитель мов - голод. Бо треба хоч 2 слова знати: "хліб" та "будь-ласка".
Ще "дякую". Обов'язково.
Пам'ятаю, як років з 12 тому на продуктовому шуці (шук = базар), один запитав чистою москальською: "А щавель Вам не надо?". Або під церквою Марії Магдалини: "Девочки, покупаем сумочки!" (розклавши на капоті таратайки картаті торби). Кращий вчитель мов - голод. Бо треба хоч 2 слова знати: "хліб" та "будь-ласка".
Post automatically merged:
Ще "дякую". Обов'язково.
Навіщо намагатися підлаштуватися під кацапомовних? Якщо до них будуть говорити їхньою, то навіть ті, хто почав переходити на нашу, покинуть це робити.
Це ж треба, прочитати (чи ні?) такий довгий пост і не зрозуміти, що мова у ньому саме про невимушену, як би природню двомовність тих років. Та й зараз маємо достатню кількість двомовних людей, для яких і українська, і російська - рідні. Я сам такий. Тож ніякого підлаштування, мені однаково якою говорити. А звернутися до людини її мовою, якщо ти нею достатньо володієш, це звичайна ввічливість.
Зараз я в Україні звертаюсь до незнайомих тільки українською. Не з міркувань мовного чи іншого патріотизму, а знову таки заради ввічливості - двомовні, які без випендрьожу, та чисто російськомовні на звертання українською не ображаються, а от з україномовними та псевдоними з випендрьожем буває нарізно. Не хочеться дарма витрачати нерви (свої та чужі) і набої.
Так, я застав це у радянські часи: якщо ти навчаєшся в українській школі (а їх у моєму місті було лише кілька з більш, ніж трьох десятків), то ти невимушено і природньо був бидлом, колхозом і сєлюком. Це не проблема одного мікрорайону, а всього міста у центрі України.
Про інші міста не знаю.
По всій Україні таке було. Говориш українською - ти з нижчої касти.
Ввічливість - це спілкуватися з людиною її мовою, якщо ви цю мову знаєте, а та людина вашої мови не знає. А якщо обидва співрозмовники знають обидві мови, то вибір, на якій спілкуватися, диктується вже не ввічливістю, а чимось іншим. А саме - традицією. Тим, яка мова вважається "основною" або "вищою" у певному середовищі.
"Низька" мова в такій системі втрачає (або, як мінімум, не нарощує) свої позиції. Як саме це відбувається - ви "з ввічливості" звертаєтесь до незнайомої людини російською мовою. Ця людина, хоч, дуже ймовірно, рідною вважає українську і спілкується з ріднею/друзями теж українською, проте вам відповідає російською, теж з ввічливості. І діалог продовжується російською мовою між людьми, для яких рідною є українська. В результаті ми маємо "Киев - русскоязычный город", а той, хто принципово спілкується з усіма лише українською - така собі "біла ворона", дивак.
Благо, традиція стрімко змінюється (хоч, на жаль, для цього знадобилось аж ціле повномасштабне вторгнення) і, виявляється, люди, котрі ще кілька років тому розмовляли і писали лише російською, прекрасно знають і використовують українську.
Висновок: знання мов - зло. Поки що конкретної пари мов. Далі буде, бо друзі та вороги у поточному історичному періоді швидко міняються місцями, і це не може не впливати на менталітет, як індивідуумів так і континуумів. 
Себастьян Перейро
торговець чорним деревом
вкінці 80-х такого вже не було
Я (та частина знайомих) навчалися в українській школі, інша частина - в сусідній (метрів за 600) кацапомовній, балакали всі по-полтавськи... Проблем жодних не було.
Щодо української - хто розмовляв чисто-красиво, без акценту/діалекту/суржику, в нас ніхто їх селюками не вважав.
По обмудсмену омбудсмену, пропозиції по зміні підходів і в підтримку нового кандидата від влади:
docs.google.com
Про кандидата:
antonina.detector.media
І самозвіт попереднього:
Відкрите звернення мовознавців, активістів, волонтерів
Відкрите звернення філологів, активістів і волонтерів Потрібна сильна мовна політика і проєвропейське мовне планування - системні, дієві, інклюзивні Ми фахівці, мовознавці, волонтери, блогери, активісти й громадські діячі занепокоєні мовною ситуацією в Україні. Попри наявність ефективного законо...
docs.google.com
«Це крайнощі, пане Сірьожа!». Веселі цитати з інтерв'ю резонансного кандидата на посаду мовного омбудсмана Олександра Завальського
Ваша Антоніна, поки розшифровувала уривки, кілька разів давилася ранковою кавою.
antonina.detector.media
І повага до людини.
Я так з вірменами у 2023 році працював, допомагав робити ремонт.
Завжди вдень казав "Барев дзез", а вранці "Баре луіс".
Коли час прощатися - "Ктеснвенк", "Аменайн барі" та "Урах клінем норіц андіпел".
Тільки фраза "З нетерпінням чекаю нашої наступної зустрічі" у мене не виходила. Вірмени її не розуміли.
Раніше до речі Кочевник мав статус Hrvat.
Тому мабуть можна було з ним привітатися "Dobar dan!" і спитати Kako ste? Sto ima novoga?
vlad_g
Старший ухилянт
Это на "вы",
kako si? - на "ты".
Себастьян Перейро
торговець чорним деревом
Як Росія повністю забороняє українську мову в школах окупованих регіонів - BBC News Україна
Раніше майже половина дітей у школах на тимчасово окупованій частині Запоріжжя обирали вчити українську мову як рідну. І тепер така заборона.
www.bbc.com
Уряд призначив нового мовного омбудсмена
Кабінет міністрів 15 липня призначив нового мовного омбудсмена – докторку філологічних наук фольклористку Олену Івановську.
www.pravda.com.ua