Давайте пожалуй начнем новую тему, поскольку она сейчас довольно животрепещущая
Например в следующем решении суда, датированном июнем 2015 года, встретилась интересная формулировка подтверждения пользования абонентом услугами связи:
Текст решения:
И кстати, для всех заинтересованных лиц - в решении довольно подробно расписана законодательная база, на которую при желании можно ссылаться при подаче собственного искового заявления.
Например в следующем решении суда, датированном июнем 2015 года, встретилась интересная формулировка подтверждения пользования абонентом услугами связи:
факт користування позивачем послугами відповідача сторони та їх представники не оспорювали, а також на спростування відповідних пояснень позивача суду не надано жодного доказу. Так само в запереченні на позов відповідач вказав, що абонент все ж здійснює користування послугами на основі договору між позивачем та відповідачем
Текст решения:
Справа № 344/5016/15-ц
Провадження № 2/344/2667/15
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2015 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Бородовського С.О.
за участі секретаря Перун І.Ю.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Шумського Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Київстар» про зобов`язання повернути тарифний план,-
ВСТАНОВИВ:
До Івано-Франківського міського суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ПрАТ «Київстар» про зобов`язання повернути тарифний план, умовами якого користувався позивач до їх зміни в односторонньому порядку відповідачем. В позові вказано, що позивач є абонентом передплаченого зв`язку відповідача та отримував послуги за умовами тарифного плану «29+», в якому була відсутня абонентська плата. 06/02/2015 р. позивач отримав коротке повідомлення від відповідача про зміну тарифного плану в односторонньому порядку на «Вільна мережа+» та з нього було знято абонентську плату в сумі 1.25 гривень. Позивач звернувся до відповідача із проханням повернутися до його обслуговування на умовах попереднього тарифного плану, однак відповідач відмовив йому в цьому. Позивач просив суд зобов`язати відповідача повернутися до його обслуговування на умовах попереднього тарифного плану.
В судовому засіданні позивач підтримав позов та просив задовольнити його з підстав, що зазначені в позові.
В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову та надав суду пояснення про те, що позивач отримує послуги на умовах передплати, без ідентифікації абонента, позов заявлено до підрозділу відповідача, позивача було повідомлено про зміну тарифного плану повідомленням, а також на сайті відповідача було розміщено оголошення про зміну тарифних планів.
Судом встановлено наступні обставини.
16/02/2015 р. позивач надіслав відповідачу лист з проханням повернутися до його обслуговування на умовах тарифу, який було змінено на новий.
23/02/2015 р. відповідач надіслав позивачу відповідь на його прохання, в якій відмовив у поверненні до обслуговування на попередніх умовах.
Позивач та представник відповідача визнали факт надіслання відповідачем позивачу повідомлення про зміну тарифного плану, що відповідно до п. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає встановленню. Відповідно факт користування позивачем послугами відповідача сторони та їх представники не оспорювали, а також на спростування відповідних пояснень позивача суду не надано жодного доказу. Так само в запереченні на позов відповідач вказав, що абонент все ж здійснює користування послугами на основі договору між позивачем та відповідачем.
На підтвердження змісту надісланого позивачу повідомлення відповідачем було надано суду копію його змісту.
Сторонам та їх представникам роз`яснено їх обов`язок надати суду докази до початку розгляду спору по суті і покладення на них правових наслідків у разі не надання суду доказів на обґрунтування їх правових позицій. При цьому в ст. 630 ЦК України зазначено, що договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу. Однак представник відповідача не надав суду умов та правил надання послуг в тарифному плані позивача, чинних на момент приєднання до умов тарифного плану «29+». Також суду не надано доказу, що відповідні умови та правила передбачали б право відповідача на односторонню зміну умов договору, в тому числі істотних умов, на зміну яких вказує позивач.
Так, в п. 1 ст. 626 ЦК України вказано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ст. 627 ЦК України вказано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В п. 2 ст. 627 ЦК України зазначено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до п. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В п. 1 ст. 639 ЦК України вказано, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
В п. 1 ст. 628 ЦК України зазначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 17 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг від 11 квітня 2012 р. № 295 під час укладання договору (внесення змін до нього) операторові, провайдерові забороняється встановлювати інші вимоги, що суперечать законодавству.
Так відповідно до п. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Для договору приєднання не встановлено право змінювати його умови на власний розсуд однією із сторін.
В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В п. 1 ст. 632 ЦК України вказано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Відповідно до п. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
В ст. 1 Закону України «Про телекомунікації» вказано, що абонент - споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі.
Кінцеве обладнання - це обладнання, призначене для з'єднання з пунктом закінчення телекомунікаційної мережі з метою забезпечення доступу до телекомунікаційних послуг.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про телекомунікації» споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на державний захист своїх прав, вибір виду та кількості телекомунікаційних послуг, оскарження неправомірних дій операторів, провайдерів телекомунікацій шляхом звернення до суду та уповноважених державних органів.
Відповідно до 37 Закону України «Про телекомунікації» правовими основами діяльності операторів, провайдерів телекомунікацій є пріоритет інтересів споживачів телекомунікаційних послуг.
Відповідно до 39 Закону України «Про телекомунікації» оператори телекомунікацій зобов'язані здійснювати діяльність у сфері телекомунікацій відповідно до законодавства, надавати споживачам вичерпну інформацію, необхідну для укладення договору, а також щодо телекомунікаційних послуг, які вони надають; вести достовірний облік телекомунікаційних послуг, що надаються споживачеві; забезпечувати правильність застосування тарифів.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у наданій послузі споживач має право на свій вибір вимагати реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.
Відповідно до 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Так, одностороння відмова від договору та від зобов`язання із нього заборонена в ЦК України.
Відповідно до 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору.
Відповідно до 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні; або договір може бути визнаним недійсним у цілому.
Відповідно до 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.
Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг.
Відповідно до п. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Таким чином одностороння зміна умов договору або передбачення такого права в договорі приєднання є несправедливою умовою, є нечесною підприємницькою практикою.
В ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини вказано, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже позивачу належить право просити суд про захист його прав у спосіб, який призведе до ефективного поновлення порушеного права.
Так само відповідно до правової позиції Верховного Суду України в справі №6-16цс15 від 11 березня 2015 року вказано, що у разі регулювання відносин за участі споживача в договорі приєднання положеннями умов та правил, розроблених підприємницькою організацією, відповідні умови повинні бути підписані споживачем. Однак суду не надано доказу того, що позивач погодився на надання відповідачу прав в односторонньому порядку змінювати умови, укладеного між ними договору.
Відповідно до зазначеного суд, -
УХВАЛИВ:
позов задовольнити;
зобов`язати ПрАТ «Київстар» надавати телекомунікаційні послуги ОСОБА_1 на умовах і в обсязі, погоджених ними спільно за тарифним планом «29+» за номером НОМЕР_1.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з моменту його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий суддя С.О. Бородовський
Провадження № 2/344/2667/15
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2015 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Бородовського С.О.
за участі секретаря Перун І.Ю.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Шумського Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Київстар» про зобов`язання повернути тарифний план,-
ВСТАНОВИВ:
До Івано-Франківського міського суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ПрАТ «Київстар» про зобов`язання повернути тарифний план, умовами якого користувався позивач до їх зміни в односторонньому порядку відповідачем. В позові вказано, що позивач є абонентом передплаченого зв`язку відповідача та отримував послуги за умовами тарифного плану «29+», в якому була відсутня абонентська плата. 06/02/2015 р. позивач отримав коротке повідомлення від відповідача про зміну тарифного плану в односторонньому порядку на «Вільна мережа+» та з нього було знято абонентську плату в сумі 1.25 гривень. Позивач звернувся до відповідача із проханням повернутися до його обслуговування на умовах попереднього тарифного плану, однак відповідач відмовив йому в цьому. Позивач просив суд зобов`язати відповідача повернутися до його обслуговування на умовах попереднього тарифного плану.
В судовому засіданні позивач підтримав позов та просив задовольнити його з підстав, що зазначені в позові.
В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову та надав суду пояснення про те, що позивач отримує послуги на умовах передплати, без ідентифікації абонента, позов заявлено до підрозділу відповідача, позивача було повідомлено про зміну тарифного плану повідомленням, а також на сайті відповідача було розміщено оголошення про зміну тарифних планів.
Судом встановлено наступні обставини.
16/02/2015 р. позивач надіслав відповідачу лист з проханням повернутися до його обслуговування на умовах тарифу, який було змінено на новий.
23/02/2015 р. відповідач надіслав позивачу відповідь на його прохання, в якій відмовив у поверненні до обслуговування на попередніх умовах.
Позивач та представник відповідача визнали факт надіслання відповідачем позивачу повідомлення про зміну тарифного плану, що відповідно до п. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає встановленню. Відповідно факт користування позивачем послугами відповідача сторони та їх представники не оспорювали, а також на спростування відповідних пояснень позивача суду не надано жодного доказу. Так само в запереченні на позов відповідач вказав, що абонент все ж здійснює користування послугами на основі договору між позивачем та відповідачем.
На підтвердження змісту надісланого позивачу повідомлення відповідачем було надано суду копію його змісту.
Сторонам та їх представникам роз`яснено їх обов`язок надати суду докази до початку розгляду спору по суті і покладення на них правових наслідків у разі не надання суду доказів на обґрунтування їх правових позицій. При цьому в ст. 630 ЦК України зазначено, що договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу. Однак представник відповідача не надав суду умов та правил надання послуг в тарифному плані позивача, чинних на момент приєднання до умов тарифного плану «29+». Також суду не надано доказу, що відповідні умови та правила передбачали б право відповідача на односторонню зміну умов договору, в тому числі істотних умов, на зміну яких вказує позивач.
Так, в п. 1 ст. 626 ЦК України вказано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ст. 627 ЦК України вказано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В п. 2 ст. 627 ЦК України зазначено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до п. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В п. 1 ст. 639 ЦК України вказано, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
В п. 1 ст. 628 ЦК України зазначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 17 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг від 11 квітня 2012 р. № 295 під час укладання договору (внесення змін до нього) операторові, провайдерові забороняється встановлювати інші вимоги, що суперечать законодавству.
Так відповідно до п. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Для договору приєднання не встановлено право змінювати його умови на власний розсуд однією із сторін.
В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В п. 1 ст. 632 ЦК України вказано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Відповідно до п. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
В ст. 1 Закону України «Про телекомунікації» вказано, що абонент - споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі.
Кінцеве обладнання - це обладнання, призначене для з'єднання з пунктом закінчення телекомунікаційної мережі з метою забезпечення доступу до телекомунікаційних послуг.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про телекомунікації» споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на державний захист своїх прав, вибір виду та кількості телекомунікаційних послуг, оскарження неправомірних дій операторів, провайдерів телекомунікацій шляхом звернення до суду та уповноважених державних органів.
Відповідно до 37 Закону України «Про телекомунікації» правовими основами діяльності операторів, провайдерів телекомунікацій є пріоритет інтересів споживачів телекомунікаційних послуг.
Відповідно до 39 Закону України «Про телекомунікації» оператори телекомунікацій зобов'язані здійснювати діяльність у сфері телекомунікацій відповідно до законодавства, надавати споживачам вичерпну інформацію, необхідну для укладення договору, а також щодо телекомунікаційних послуг, які вони надають; вести достовірний облік телекомунікаційних послуг, що надаються споживачеві; забезпечувати правильність застосування тарифів.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у наданій послузі споживач має право на свій вибір вимагати реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.
Відповідно до 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Так, одностороння відмова від договору та від зобов`язання із нього заборонена в ЦК України.
Відповідно до 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору.
Відповідно до 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні; або договір може бути визнаним недійсним у цілому.
Відповідно до 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.
Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг.
Відповідно до п. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Таким чином одностороння зміна умов договору або передбачення такого права в договорі приєднання є несправедливою умовою, є нечесною підприємницькою практикою.
В ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини вказано, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже позивачу належить право просити суд про захист його прав у спосіб, який призведе до ефективного поновлення порушеного права.
Так само відповідно до правової позиції Верховного Суду України в справі №6-16цс15 від 11 березня 2015 року вказано, що у разі регулювання відносин за участі споживача в договорі приєднання положеннями умов та правил, розроблених підприємницькою організацією, відповідні умови повинні бути підписані споживачем. Однак суду не надано доказу того, що позивач погодився на надання відповідачу прав в односторонньому порядку змінювати умови, укладеного між ними договору.
Відповідно до зазначеного суд, -
УХВАЛИВ:
позов задовольнити;
зобов`язати ПрАТ «Київстар» надавати телекомунікаційні послуги ОСОБА_1 на умовах і в обсязі, погоджених ними спільно за тарифним планом «29+» за номером НОМЕР_1.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з моменту його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий суддя С.О. Бородовський