Філологи-мовознавці. Клуб ботанів

[debugger]

«Вообщем», «учаВствовать» и «по приезду»: топ самых распространенных ошибок в русском языке

«МИР 24» подготовил 10 наиболее часто встречающихся ошибок в русском языке

mir24.tv

Спойлер: 10 слайдов

Второй пример удивил, если честно. А не является ли ошибкой само написание «ТОП-10»?

 

[ПотапаПапа]

Подчерпнул многого полезнова.

 

[Mathias]

Nazi є наці незалежно від об'єкту застосування... Це тоталітаризм, а не бажання вислухати думку людини.

Единственное полезное, чему меня научила мать в детстве - не стоит слушать и воспринимать как сигнал к действию слова человека, который неграмотно пишет. Можно забыть парочку запятых, можно разочек ошибиться в асимиляции звуков типа "перЕодически", но когда твой начальник пишет "вкрацые поди тожу", подсознательно его указания воспринимаешь иначе. Будто он на этой вершине случайный. Поэтому если мнение, противоположное моему, написано исключительно грамотно, оно уважается и принимается к рассмотрению. Нет - нет. Если от этого я нацист, то и хрен с ним

P.S. Алёхина безмерно люблю и уважаю, как коллегу и личность, но совсем не за его граммар-нацизм

 

[Olexa]

Если от этого я нацист, то и хрен с ним

Вы так пишете "нацист – хрен с ним", будто бы нацист – это что-то плохое. ))

P.S. Алёхина безмерно люблю и уважаю, как коллегу и личность, но совсем не за его граммар-нацизм

Вот да! У камрада Алексина (казалось бы, франкофона) недостает буквы на конце, но это не мешает с удовольствием его читать.

 

[EvgenyTar]

то и хрен с ним

Наверно должно было быть "то и хрен со мной"?

 

[idea]

EvgenyTar, смотря чей хрен...

 

[Olexa]

то и хрен с ним

Наверно должно было быть "то и хрен со мной"?

Внезапно. Поясните.

 

[EvgenyTar]

Внезапно. Поясните.

Как правильно подметил idea, "смотря чей хрен". Если речь о факте, то все правильно написано, а если об авторе, то...

 

[EvgenyTar]

Кстати, натолкнулся на статейку, которую гугл-транслейтом переводили, не перечитывая или перечитывая, но не включая мозг:

Головна відмінність між 32-дюймової і 43-дюймової моделями Mi TV 4A полягає в дозволі дисплеїв: 1366х768 і 1920х1080 пікселів відповідно

Версия "роздільної здатності" от технофана...

 

[debugger]

 

[Кочевник]

Набрали летунів в медицину.

 

[Vesper]

...Неграмотное изложение своих мыслей - на любом языке - свидетельствует прежде всего об...
...Смотрел мультики, пиздил одноклассников - но не читал!

А публичный разговор матом свидетельствует прежде всего о том, что начитанный мамкин ыксперт, сняв толстые очки и кружевной слюнявчик, вышел во двор и пытается показать дворовому быдлу, что он тоже пацан и даже может громко произнести слово "писька", пока мамка не слышит.
Учитель нравственности, блин.

"сыне", а вовсе не "сынѣ"

Совершенно верно. Вообще, любой носитель украинской мовы обладает редким и неосознанным даром: писать с ятями почти с абсолютной грамотностью. Потому что почти везде, где у москалей в корнях слов стоит "ять", у нас стоит "і". А где в украинском "е", там и у них, в большинстве случаев, тоже.

Вот, например, начало мнемонического стиха, который русские гимназисты замучивали для выучивания ятей:
Бѣдный, блѣдный, бѣлый бѣсъ
Убѣжалъ за рѣчку въ лѣсъ.
Пѣшимъ онъ по лѣсу бѣгалъ,
Рѣдькой съ хрѣномъ пообѣдалъ
И за бѣдный тотъ обѣдъ
Далъ обѣтъ нѣ дѣлать бѣдъ... и т.д.
Перекладить этот шедевр хотя бы на суржик, и мигом станет понятно, почему малороссийским гимназистам можно было байдыки бить, пока москалята морщили лбы над бессмысленными и бесконечными списками слов-с-ятями.

Nazi є наці незалежно від об'єкту застосування... Це тоталітаризм, а не бажання вислухати думку людини.

- сказал мамкин антинацист (не кнедлик) на операционном столе, когда всі дослухалися до думки людини: "а хер с ним, с этим протоколом, там впереди еще сто правил и пицот пунктов, это нацизм и нетолерантность, давайте лучше изолентой замотаем обратно как было и пойдем все пивасика бахнем"

 

[knedlyk]

...Неграмотное изложение своих мыслей - на любом языке - свидетельствует прежде всего об...
...Смотрел мультики, пиздил одноклассников - но не читал!

"сыне", а вовсе не "сынѣ"

Nazi є наці незалежно від об'єкту застосування... Це тоталітаризм, а не бажання вислухати думку людини.

- сказал мамкин антинацист (не кнедлик) на операционном столе, когда всі дослухалися до думки людини: "а хер с ним, с этим протоколом, там впереди еще сто правил и пицот пунктов, это нацизм и нетолерантность, давайте лучше изолентой замотаем обратно как было и пойдем все пивасика бахнем"

До речі, в цьому вірші ', здається, є помилки: "не" та "редька" пишуться через "е": в оригіналі "Далъ обѣтъ надѣлать бѣдъ". От з "редькою" я вагаюся...


Щодо нацизму, то його прояви можна знайти всюди, коли люди затято переконливі в чомусь і до такого ступеня, що забувають про людяність. Це стосується не лише філологів. Можу так казати, бо мене точно 2 разів у цьому звинувачували, каюся

 

[Vesper]

Так, "рѣдька" мене теж засмутила. Бо вона походить від латинського radix, та її вихідні форми не мають в основі праслов'янського звуку *іе (від якого пішли і ять, і українська і). Може, то вже якась чисто російська специфіка... Але точно "рѣдька", бо з підручника взято.

Щодо нацизму

, то, як відомо, ліберасти є найлютішіми тоталітаристами у світі... ні, краще будемо про фільольогію

"не" та "редька" пишуться через "е": в оригіналі "Далъ обѣтъ надѣлать бѣдъ".

А ось таки й так, справді. Я цитував вірш напам'ять, до вікіпедії не зазирав (тепер зазирнув, а в ній стоїть "надѣлать" замість "нѣ дѣлать", - але таки ж "рѣдька"). Ну, значить, пишемо "не" там де й в українській "не", а "нѣ" - там, де українською "ні".
Залишилося хиба дочекатися нагоди, де би це знання правил знадобилося

 

[debugger]

Віхола | Kyiv

Віхола, Kiev. 20.474 vind-ik-leuks · 356 personen praten hierover. Видавництво «Віхола» — київське видавництво, яке спеціалізується на книжках українських авторів.

www.facebook.com

Друзі, ми започатковуємо рубрику #грамат_диктат, де наша головна редакторка Olga Dubchak пояснюватиме основні правописні правила й проблемні питання української мови. Вона страшенно не любить зайвих ком і слова "вірно" у значенні "правильно", тому щодва тижні захоплюватиме владу на цій сторінці й диктуватиме дотримання граматичних законів.

Спойлер: на жаль

"нажаль" vs "на жаль"

От я знаю точно, що багато хто не гребує писати вставну конструкцію «нажаль» разом, не замислюючись — а раптом шось не то. А воно не то, бо таке написання означає, що ви не володієте термінологією. Зара поясню. «Нажаль» — це насправді не те, що ви хочете сказати й висловити, а дієслово.

Суботнього дня в кімнаті на кріслі, розкривши газету й виваливши хвоста на стіл, сидить пітон Вадим. На кухні порається його жона, безперечно, отруйна зміючка Оленка. Зміючка Оленка класична українка, ну, тобто гадюка звичайна, з Чернігівщини.
І от пітон, натрапивши в газеті на рубрику «Готуємо смачно» чи «О вкусной і здоровой піщє», раптом згадує. І гука: «Лєна, чуєш, Лєн!! А йдисьда!!».
Зміючка Оленка, у якої шкварчить-кипить, одна рука закриває банки з помідорами, а друга бавить дитину, спочатку традиційно відгавкує: «Та шо ти хочеш там?! Нема мені коли, ще бігать до тебе, шо ти там придумав?!» — але потім, обтерши спітніле чоло й зліпивши нашвидкуруч дитині коника з тіста, таки приповзає в кімнату: «Ну шо вже?».
А пітон і каже: «Слухай, Лєн, а помниш, ти колись готувала божественних жалених жаб? Ти згадай, як колись хлопці до мене приповзали, коли я дісер захистив, ще як нашого малого не було, то ти таких жаб із хом’яками подавала, шо еееех!» — «Та згадав, божечки, коли то було! Де я тобі зараз таких жаб візьму, то ж ми тоді на Десні в моїх батьків ще жили, то там тьотя Надя нам мішками їх возила, та і хом’яків де я тобі в Києві найду?». — «Ну нажаль, Лєн. Ну так шось захотілося. Ну пошукай десь. Ну давай з’їздимо в село до баби моєї, у Воропаївку, там копанка така хароша, жаби єсть. Нажалиш?» — і так пітон жалісливо на Оленку глянув, що та подумала: «А чо б молодість не згадати, і правда. Нажалю. Я ж раніше настоящщя багіня жалених страв була. Ще як Валєрка до мене ходив, казав, шо Лєна, я за твоїх жалених жаб піду втоплюся зараз, жить без них не можу! А я ж дурна була така, молода, влюбилась у цього чорнобрового інтелігента (зиркнула на Вадіка свого), хто ж знав, шо Валєрка потім у депутати, і вже оно весь Борзнянський район під ним ходе, а цей (знов зиркнула) сидить у своєму НДІ, і толку вже з тих брів, як оно зарплата наче в дворніка. Та ладно. Цей свій, рідний. І любила ж. Нажалю».
І поповзла зміючка Оленка в «Дари моря» по живих жаб. А потім ще на Пташиний ринок заповзе, купе пару хом’ячків, пожалить мужу. Бо битовуха вона, знаєте, затягує, але якщо любов у серці, то і жаб нажалиш, і «на жаль» окремо писатимеш.

Спойлер: будь ласка

В ефірі другий випуск рубрики #грамат_диктат від головної редакторки Віхола Olga Dubchak ❤ Сьогодні говоримо про "будь ласка" і чому нам завжди так хочеться зіпсувати його дефісом

Улюблене. Правопис «будь ласка». Хай як дивно, але дискусія навколо цієї словосполуки сягає корінням доісторичних часів і не вщухає донині, хоча написання в нього завжди було одне-єдине — БЕЗ, БЕЗ ДЕФІСА. Я знаю, що ви скажете: у школі вас учили з дефісом. Ні, не вчили)

Поясню. Насправді у вашій пам’яті відбувається заміщення правила правопису неозначених займенників із часткою будь-, які й справді пишуться через дефіс: будь-хто, будь-де, будь-коли, будь-який.

Проте будь ласка — це не займенник, а вставна сполука, яка, кажуть деякі народні мовознавці, сформувалася з дієслова будь і іменника ласка або ж прикметника ласкавий. Тут легко дібрати подібні вислови: будь ласкавий, будь нормальний, будь мужиком…
Дієслово взагалі ніколи не пишеться через дефіс із жодною частиною мови. На відміну від частки будь- (і її аналога -небудь).
Тому запам’ятайте: Будь-хто будь-коли й будь-де зможе заявити, що «будь ласка» раніше писали через дефіс, але в цього будь-кого не буде жодного фактичного підтвердження.
Чесно: попросіть, щоб вам показали хоч один словник чи хоч один підручник, де був такий правопис. Їх просто не існує. А от сварки на цю тему існують і продовжують тішити наші соцмережі своєю запеклістю. Тож якщо ваша душа забажала довгої, як собача пісня, бесіди, сміливо порушуйте питання правопису вставної конструкції «будь ласка», бо воно незнищенне.

Спойлер: торговельний

"торгІвельний" чи "торгОвельний": третій випуск постійної рубрики #грамат_диктат від головної редакторки Віхола Olga Dubchak ❤

Здається, ця тема вже стільки разів обговорилася в усіх можливих і неможливих колах нашого суспільства, що набила оскомину. Але ні. Виявляється ці обговорення дали мало результату, адже час від часу ми все одно бачимо горді й пишні вивіски «Торгівельний центр», «Торгівельно-розважальний комплекс», «Торгівельна зала» тощо.

Давайте так. Звук «О» — публічний діяч. Політик. Звісно, як усі українські політики, він доглянутий і гладкий, як можна бачити з його кругленької фігури, у дорогому діловому костюмі, піджак якого не застібається на пузі. Але час від часу робота вимагає від нього бути з народом, тож доводиться вдавати із себе худого підтягнутого чоловічка.

Тому, коли «О» виступає в закритих приміщеннях, з усіх боків оточений виборцями, а особливо — коли на нього спрямоване світло від камери, він затамовує подих, втягує живіт і виструнчується. Так відбувається в слові «торгІвля», де приміщенням є закритий склад, тобто такий, що закінчується на приголосний: тор-гІв-ля. Ба більше, у цьому складі на «О» ще й падає наголос, тобто світло від камери лупить нашому політику просто в очі. Тож він змушений так підтягнутися на публіці, що аж переходить у звук «І».
Проте щойно склад відкривається, — виборці розходяться, політик їде додому, сідає на терасі свого заміського будинку, вмикає футбол, бере пачку чипсів і розслабляється. І знову стає тим доглянутим кругленьким звуком, яким був завжди. А поки з виборцями працює його колега – звук «Е»: тор-гО-вЕль-ний.
Цей процес звичний для передвиборчих кампаній звуків «О» та «Е», і чергування властиве багатьом словам української мови: ніс — носу, кінь — коня, водопій — водопою, осінь — осені, камінь — камені. Дозвольмо ж нашим політичним звукам виконувати свою безпосередню роботу — удавати із себе струнких, худих і голодних чоловічків.
P.S. До речі, чергування «О», «Е» з «І» в закритому складі — це питома риса української мови. Авжеж, не друге місце на світовому конкурсі мов з милозвучності, але все одно можна пишатися, бо такого чергування немає в жодній іншій слов’янській мові.

 

[ПотапаПапа]

про "нажаль" ниструя не понял. Расчехлите меня, тупого, как то по другому, плиз.

 

[debugger]

ПотапаПапа, суть в том, что правильно только «на жаль», а второй вариант подходит только для приведенной экзотической истории.

 

[ПотапаПапа]

а, так это просто длинный стёб был?

 

[raptor]

а, так это просто длинный стёб был?

Так.

 

[Kritik]

Насчет "торговельний". Недавно как раз этот вопрос изучал (уже не помню, какой повод был) - "не все так однозначно". Нашел статьи в поддержку обоих вариантов и компромиссную - типа, оба варианта имеют право на жизнь. И совет - пишите "торговий".