Перемога в громадянській війні і прихід до одноосібної влади розглядалися Цезарем і його політичним оточенням не як одне із звичайних явищ, а як подія епохального значення, свого роду поява нового історичного періоду. Мабуть, ця концепція послужила одній з головних причин радикальної реформи римського календаря і переходу на нову систему літочислення. Слід сказати, що римський календар був незручним і заплутаним. Річний цикл складався з 12 місячних місяців (по 28—29 днів), і в кожному році накопичувалося, так би мовити, до 22—23 зайвих днів. Для узгодження місячного і сонячного циклів щороку доводилося додавати вставний місяць, що було досить незручно. До того ж в межах величезної Римської держави у багатьох провінціях велося власне традиційне літочислення. Єдина середземноморська держава потребувала єдиного літочислення. Для створення нового і єдиного календаря була створена спеціальна комісія на чолі зі знаменитим александрійським астрономом Созігеном. З 1 січня 45 р. до н. е. (чи в 709 р. від заснування Риму) була введена нова система літочислення, що дістала назву юліанського календаря. У його основу був покладений сонячний цикл, тобто час обертання Землі навколо Сонця, обчислене в 365,25 діб. Рік був розбитий на 12 місяців по 30 днів, а не вистачавших 5,25 діб додавалися до лютого місяцю. Один з місяців — секстилій — був перейменований на честь диктатора і став називатися Июлем.
Юліанське літочислення, прийняте після смерті Цезаря в Римській імперії, з деякими уточненнями вживалося і в новій Європі до XVI—XIX ст. (а в Росії до лютого 1918 р.)коли воно було замінене сучасним, таким, що називається григоріанським (від імені папи Григорія) літочисленням.
Как будто какой то подвиг совершили... И отмечают.