Дуже коротко спробую, хоча, як завжди, вийде лонгрід, така карма.
1. Нарешті маємо діючий банк із від’ємним регулятивним капіталом. Мінус 16 мільйонів гривень на 1 листопада. І відтак, нульові нормативи адекватності/достатності основного та регулятивного капіталу. Нагадаю, мінімальні пруденційні вимоги це 200 млн грн по регулятивному капіталу, 7% достатність основного капіталу («Норматив Н3»), 10% адекватність регулятивного капіталу («Норматив Н2»). І до купи ще, звісно, перевищення «неключових» на даний час нормативів – Н7,Н8, Н9. І ще родзинкою на цьому торті порушення нормативу сталого фінансування NSFR, поки невелике, 79% за мінімальної вимоги в 90%.
2. Такого звісно не може бути у мирний час – банк із від’ємним капіталом (що регулятивним, що основним). Бо, як тільки значення капіталу наближається до половини від мінімальних вимог, НБУ зобов’язаний – не «має право», а «зобов’язаний» його вивести з ринку, визнати неплатоспроможним. На сленгу банкірів – «відправити в рекрути» (за прізвищем Голови ФГВФО Світлани Рекрут).
3. Зараз, у воєнний час, так може бути. Бо Нацбанк своєю постановою номер 23 (хто пам’ятає трохи історію, похіхікає над співпадінням номерів постанов, згадавши, про що по суті була Постанова номер 23 від 25 січня 2012 року) встановив, що не застосовує до банків заходів впливу за порушення економічних (пруденційних) нормативів. Потім це стало ще нормою Закону про банки під час дії воєнного стану.
4. Виходить цікавий казус. Банк порушує майже всі нормативи. Але НБУ не має права вивести його з ринку саме за це. Має право за інше. Наприклад, за невиконання зобов’язань. Або перед вкладниками, або певних ринкових операцій. Це називається «картотека». Або перед самим Нацбанком, коли б банк не повертав рефінансування у встановлені терміни. Або перед якимись іншими банками, якщо б не повертав взяті міжбанківські кредити. Але тут, в цього банку, немає ані рефінансування, ані міжбанку (точніше, міжбанк є, там 2 мільйони гривень, це ні про що).
Тобто, якщо не виводить, хоча банк вже давно порушує «капітальні» нормативи, значить, що картотеки там немає. В цьому й казус.
5. Що сталося з банком. Якщо дуже коротко, знову ж таки, використовуючи сленг НБУ, «догнало». Догнала неефективна бізнес-модель.
6. Капітал – а це більше мільярда гривень статутного капіталу - «з’їли» збитки минулих років, очікуваний збиток цього року плюс непокритий кредитний ризик. «Пруденційні резерви» - це досить довга тема, різниця між резервами за МСФЗ та пруденційними резервами, які банки мають формувати відповідно до норм, які встановлює місцевий регулятор.
Добре, від складних матерій до суті. В банка багато кредитів не обслуговується, попри те, що банк продовжує нараховувати за ними процентні доходи (а потім змушений ці доходи резервувати, коли їх не отримано протягом певного періоду). Легко перевірити: за 10 місяців загальний процдоход банку 647 млн грн, нарахованих та неотриманих відсотків близько 232 млн грн, тобто, більше третини (36.1%). Отже, реально не працюють більше третини кредитів. Тепер з іншого боку зайдемо. Чистих кредитів у банка на початок року було приблизно 1.57 млрд грн. З них відрезервовано приблизно 150 млн, з яких 90 це резерви за нарахованими доходами, отже, лишається 60. А має бути десь не менше 500 млн, виходячи з того, що не обслуговується, нехай, третина, для рівного рахунку. Відтак, решту 440 млн грн ми маємо побачити як прямий вплив на капітал (коли збитків за P&L ЩЕ не визнано, тобто, власний капітал ЩЕ НЕ просів, але регулятивний капітал вже просів) – через непокритий кредитний ризик та інші збільшення розрахункового збитку цього року. Ми їх і бачимо – НКР в банку вже 366 млн грн. Решту банк має доформувати прямо, резервами.
Щось в деталі заглибився занадто.
7. До чого тут «догнало»? До чого тут бізнес-модель? Пояснення. Банк – роздрібний. У таких банків під час криз більший відсоток неплатежів, ніж у комібнованих банків, чи банків, що спеціалізуються на корпоративному кредитуванні. Та й в мирні часи теж. Це компенсується більш високою процентною маржею, та більш високим (точніше, математично, більш низьким) показником операційної ефективності – Cost-to-Income Ratio, CIR. Своїми словами, роздрібні банки мають мати CIR кращий від середнього за системою. Мають бути більш ефективними, аби компенсувати операційною ефективністю очікуваний більший відсоток неповернень, в порівнянні з банками з іншою бізнес-моделлю.
8. Що тут у Форварда було? Було те, що CIR банку ЗАВЖДИ перевищував і середню, і медіану CIR за системою. Приклад 2021 року. Середня 55%, медіана 73%, CIR Форварда 79%. 79% - це вже сам по собі небезпечний показник, дуже близький до критичного. Навіть не для роздрібного банку небезпечний. Що вже казати про роздрібний. Для порівняння – Універсал, також класичний роздрібний банк, мав CIR 60%, трохи гірше за середній, але, в принципі, досить безпечний.
9. Чому такий високий CIR. Двома словами, точніше, двома факторами. Високі адмінвитрати, читай, зарплати ключового персоналу. Низькі комісійні доходи, порівняно із процентними.
10. Це те, на що ми в НБУ декілька років поспіль казали банку – що працюйте з бізнес-моделлю, у вас зависокі витрати, та замалі доходи, як для такої роздрібної моделі, що ви обрали. Воно «дожене». Банк… ну із циклу «ми вас услишалі» (що, як відомо, з корпоративного сленгу, дорівнює посилу на рський корабель). Далі нагляд трохи стагнував та недоглядав, от маємо, що маємо.
Резюмуючи.
1. Банк «догнало». Не через те, що він має російських акціонерів, а через те, що його бізнес-модель неефективна.
2. «Доганяє» всіх. Банкіри часто думають та кажуть – та це інші дурні, а ми розумні, нас-то не дожене. Дожене.
3. Що з цим робити? Можна вивести просто зараз та нарватися на суди – бо виводити через порушення нормативів зараз протизаконно. Можна дочекатися появи картотеки, а вона там з’явиться обов’язково, якщо акціонери не дадуть капіталу.
4. Що з грішми вкладників банку?. Нічого. В нас вся сума, всі 100% коштів фізосіб, гарантована державою, на час воєнного стану та після нього також. Майже 100% зобов’язань (точніше, 97.4%) банку це кошти фізосіб. Грошей бізнесу там майже немає – близько 3 млн грн, і всі на вимогу. Буває.
5. Історія з Форвардом – це окремо взята історія. Історія слабкої ефективності за обраної бізнес-моделі. Багато банків також будуть мати від’ємний капітал. Не для всіх них це буде наслідком бізнес-моделі. Радше буде наслідком війни.