Телефонний зв'язок у СРСР

[debugger]

Коли з UTry дзвонив на улюблений стаціонарний номер, то часом можна було слухати, з ким по ньому в цей момент розмовляли.

 

[Tsarsky]

Я помню, что можно было набирать стуком по рычагу отбоя (два раза постучать - цифра 2) или вместо пластиковой карты засунуть 1 гривню бумажную (работало на телефонах с диском).

 

[Андрюх@dp.ua]

Я помню, что можно было набирать стуком по рычагу отбоя

Так можна було і з домашнім телефоном

 

[горіх]

У 1990 році ми з дідом із села ішли 4 км до автобуса, який ходив 2 рази на день, потім годину їхали в райцентр, замовляли переговори із моєю мамою коли вона була на роботі. Дати узгоджували заздалегідь, здається 1 і 3 четвер місяця. Якщо було "Київ не відповідає" -то слали телеграму з текстом - у нас все ок, не дозвонились. Такий собі предок смс "вам дзвонили".
Цей запах телеграфа і душної пропотілої кабіни для переговорів мабуть ніколи не забуду.
А друга бабця сильно переживала коли я поступав в КПІ і просила дати телеграму по результатах вступних але якщо вступлю - то так і написати а якщо ні - то текстом типу "приїду у вересні", бо таємниця переписки і радянське село то речі несумісні

Post automatically merged: Сьогодні в 10:50

Ще не радянський а уже із 90х лайфгак був - якщо з київського таксофона (такого синього, на картках) набрати обласний номер не у обласному форматі 8-297-ххххх, а у форматі державному - 8-04497-ххххх, то автомат думав що це виклик київського міського номера і жер з картки гроші по міському тарифу а він був у рази нижчий ніж обласний.