На вершину (1491 м) от подъемника еще пешком надо чапать. Желающих могут джипами "довезти с ветерком". Дальше по хребту можно подняться на Стой (1681 м).
пффффф
Від висадки кріселки до Гимби, Жид-Магура і Широкий Верх - легка прогулянка.
Ми на Драгобраті ніжками, вздовж Чайки до Перемички, потім до Жандармів. Я б ще до Близниці пішов, так дружина запротестувала "вниз" і доньки її підтримали)))
Навіть пішки не так важко підніматися, як на Говерлу. Та й краєвиди з Боржави красивші.
Ну краєвиди всюди чудові... Якшо хмарами не затягнуто)))
Щодо важкості-легкості - Говерла була простішою (може через те, шо не так довго), ніж сходження на Хом'як. Ми стартували після поворту з траси до Гука, і заняло це годин 6 а то і 7. Останню годину "назад" ми йшли вже в сутінках-темряві.
Із старшою донькою перший раз на Говерлу підіймалися, останній тиждень жовтня. Вийшли на полонину перед останнім підйомом (Пожижевська якшо не помиляюсь?) - а далі все вкрито снігом. А ми в "цивільному-міському" взутті... Погуляли там, та й розвернулися на спуск. Не пустила нас тоді Говерла до себе.
Вже через рік, нормально
підготувавшись обувшись-одівшись, в той же останній тиждень жовтня, таки "підкорили". Але я більше думаю, шо "піддалася" (бо гори - як жінка, думаєш "підкорив" а вона всього-навсього "піддалась"). Доньці тоді було трохи більше дев'яти.
Нам дуже щастило з погодою, якраз осінні шкільні канікули - самий топ. Дощів майже не було (за всі подорожі 4-5 дощових днів набралося), навкруги "золота осінь", майже завжди світило сонечко, "помірна" температура від +5 до +15... Але часто із нічними заморозками та ранковим інеєм всюди. А якшо встигали до переходу на зимовий час - то взагалі топчик був, лишня світла година. Лише один раз, коли канікули змістили "на тиждень далі" - все листя опало і "золота" вже не було.
За цілий день находишся, із бутербродами та чаєм перекусом, ввечері спускаєшся в якусь колибу - то вже і їх порції не здаються величезними, а провалюються в шлунок, як вода в суху землю.