Ответ: Троллейбус vs маршрутка
Водії київських маршруток усвідомили силу друкованого слова
Водії маршруток пропонують пасажирам замовляти зупинки лементом.
Одразу зазначу: комунального транспорту це не стосується. А от у приватних маршрутках (наприклад, NN 437, 455, 410 та багатьох інших) ці оголошення бачу постійно. Почав звертати на них увагу після того, як ледве втиснувся в мікроавтобус і на різкому повороті стукнувся потилицею.
Побачивши мою гримасу, парубок, що сидів на передньому сидінні, засміявся й тицьнув пальцем у напис над дверима: "Слушно написано!". Дивлюсь, а там напис: "Место для удара головой". А поряд - ще: "10 минут страха - и вы дома". Тісняву ж виправдовувало оголошення "Прижмись к соседу, дай надежду другим пассажирам".
Далі водій почав вимагати, щоб усі негайно розрахувались. Утім, про це й оголошення оповіщали: "Это вам не Киевстар - все входящие платят", "Нет бабла - ходи пешком". Машина зупинилась, поки люди передавали гроші водієві. Проте здачу давати він не поспішав: "Ви що, не бачите, що написано?". А написано було: "Водитель не осьминог - всем сразу сдачу не даст". І ще: "Сдачу не клянчить!". На зауваження пасажирів водій не реагував, адже над лобовим склом усі бачили оголошення: "Да, я глухой!", а поряд - "Книга жалоб - в следующей машине".
На одній із зупинок до маршрутки спробувала втиснутись бабуня з ветеранським посвідченням. Водій відреагував миттєво: "У нас уже є". Бабуся зітхнула й зійшла зі сходинок. А я побачив напис: "Льготных мест нет: водитель - ветеран маршрута".
Невдовзі пасажири почали замовляти зупинки, незважаючи на оголошення "Тута и тама остановок нет". Кнопки про вимогу зупинки над задніми дверима не виявилось, тому люди просили зупинитись так, як того вимагали написи: "Остановки заказывать оральным способом". Не у всіх, звичайно, вистачало "орала", і водій їх не чув. Його подальші дії коментував знову-таки напис: "Тише закажешь - дальше проедешь". І відповідь для ображених теж знайшлась: "Не указывай водителю, как и куда ехать, и он не укажет тебе, как и куда пойти".
У салоні було весело. Молодь лузала соняшникове насіння, кидаючи лушпиння на підлогу й не звертаючи уваги на оголошення: "Семечки и бананы глотать с шелухой", "Жвачки глотать, напитки закусывать тарой".
Усі ці оголошення написані не від руки, а надруковані у друкарні, на них і клей нанесено, щоб можна було швидко причепити. Судячи з усього, цей бізнес процвітає: на Петрівці придбати такі й схожі написи - не проблема. От лишень одного не втямлять водії: така низькопробна провінційна "дотепність" ображає киян. Та управи на приватних перевізників ніхто, на жаль, не шукає. 24.06.08 Кирило Касаткін
http://www.vechirnij.kiev.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=5408