Просто довго обирав собі кавомашину ще кілька років тому. Спочатку обирав між автоматом і ріжковою кавоваркою (схилявся до Lelit). Думаю, що ріжкова модель зварить каву краще, але для неї ще потрібна була б гарна кавомолка, а також у ній немає автоматичного капучінатора. Ну і сам процес значно складніший — більше ніхто в сім'ї не варив би каву, я став би таким домашнім бариста. Ще бачив декілька відгуків, що люди, у яких є і ріжок, і автомат, врешті користуються автоматом, бо це зручніше. Особливо зранку, коли треба кудись поспішати і немає часу на «танці» з ріжком. (Хоча, чесно кажучи, іноді трохи шкодую, але думаю, що в іншому випадку міг би більше шкодувати, якби не взяв автомат.)
Дивився й на Philips, бо вони гарно виглядають, і досвід мали кілька друзів, що користувалися автоматами (переважно старими Saeco і Delonghi). Вдома ж була тільки джезва, тому розглядав моделі Philips, Delonghi. Про Melitta чи Nivona на той час взагалі нічого не чув, а Miele сприймав як «дорогу» фірму і на них навіть не дивився.
Вже потім дізнався про особливості заварювальної системи. Оскільки витрачати стільки грошей на Miele було шкода, обирав між Nivona і Melitta. Врешті купив Melitta Passione OT, бо запропонували хороші умови і вона, здається, найменша за розміром серед автоматів Onetouch (це не тільки плюс, адже все на ній трохи менше). Найпросунутіша модель від Melitta — Barista T Smart, але для неї жаба коштів не додала.
У Melitta приблизно так: наймолодша модель (Solo) взагалі не має капучінатора, має три ступені помелу (насправді, не так страшно) та, здається, три рівні міцності (це вже трохи сумніше), а кількість кави на порцію треба виставляти вручну (якщо це взагалі є в Solo, а не в більш просунутих моделях).
З ростом ціни додаються нові функції: спочатку ручний капучінатор, потім автоматичний (але окремий), і, нарешті, повністю автоматичний. Кількість кави вже можна налаштовувати з дисплея, а не вручну зупиняти програму. З'являється більше програм з власними налаштуваннями. Виявилося, що якщо в сім'ї хоча б троє кавоманів з різними смаками, можливість запрограмувати велику кількість варіантів — зовсім не зайва. Наприклад, кількість молока для капучіно для мене одна, а дружина хоче більше — так само з самою кавою, що мені спочатку навіть не спадало на думку. У Passione OT є 5 варіантів кавових напоїв (ну і плюс окремо молоко та окріп), здається, ще 5-6 варіантів рецептів. Здавалося б, достатньо, але було б добре мати ще штук 5-6.
У більш просунутих моделях є більше програм, кращий дисплей, можливість використовувати різні сорти кави (подвійний бункер, а кавомолка «відсікає» подачу, щоб не було залишків попередньої кави), контроль попереднього змочування та інші опції.
Звичайно, що чим дорожче, тим частіше зручніше та якісніше. Але чиста кава з Solo на максимальній міцності, наприклад, не відрізнятиметься від такої ж, звареної найдорожчою моделлю. Просто Solo вже майже «ручна», як ріжкова, тільки сама меле, подає і викидає каву.
Недоліки: машини необхідно ретельно обслуговувати. Наприклад, Melitta (не знаю про Nivona, бо не експлуатував) має (чи мала) проблеми зі зворотним клапаном, який може вийти з ладу у будь-який момент. Це не критично, але неприємно, бо треба міняти. Його краще промивати щоразу при очищенні кавової системи, що не надто складно, але додає незручностей. Тому я б не ставив її в офіс, хіба що в маленький, де є відповідальні люди. В іншому випадку краще щось простіше, але безпроблемне.