Перші телефони на двi сiм-карти почали клепати китайці ще у 2005 році. Але тоді такі телефони були екзотикою навіть у самому Китаї і особливого успіху не мали. Проте, це зацікавило Самсунг, який почав розробляти у кінці 2006 року модель під кодовим ім'ям Pushkin. Для популяризації дуосів потрібен був сильний гравець, який мав би довести, що такі продукти користуються попитом і можуть бути цікавими для клієнтів, а також не суперечать інтересам операторів, які в Європі протестували проти такої функціональності, по праву вважаючи, що друга SIM-карта в такому апараті буде продуктом їх прямого конкурента. Що, природно, призведе до зменшення їх АRPU. Оператори в Європі та США є основними клієнтами виробників телефонів, і жодна компанія не може їх злити, тому ніхто не наважувався проштовхнути подібний проект. Однак російський офіс Samsung зміг довести доцільність такого продукту, а проект отримав зелене світло. Чому саме російський? Очевидно, що саме в Росії та Україні найбільше людей таскалося з двумя сім-картами (пам'ятаю, як ми з друзями дзвонили один одному на КС і за дві безкоштовні секунди встигали сказати: "постав лайф!"
). Але рус офіс згодом щось не влаштувало, і замість "наше всьо" на ринок був випущений інший телефон - слайдер
Samsung D880 Duos, який був анонсований на
День Незалежності України 24 серпня 2007 року. Телефон працював в діапазоні частот GSM 900/1800/1900, підтримував стандарти передачі даних GPRS/EDGE class 10, Bluetooth 2.0 з A2DP, PictBridge, miniUSB 2.0, був оснащений камерою на 3 Mп, підтримував карти пам'яті до 2 Гб та мав вбудоване FM радіо і здатність одночасно працювати з двома SIM-картками. Модель була орієнтована на продажі в СНД та деяких інших країнах.
Другим послідував Флай. За легендою, сама ідея була підказана корейським топ-менеджером Samsung на вечірці дистриб'ютора (Евросеть), на якій він виклав ідею цього продукту "працівнику" партнера, який, за щасливим збігом обставин, виявився з Fly. Це був моноблок
Fly B700 Duo (Пам'ять 0,76 Мб, робота в діапазоні частот GSM 900/1800/1900, підтримка стандартів передачі даних GPRS class 12, Bluetooth 1.2 з A2DP, USB-інтерфейс, підтримка карт пам'яті microSD, підтримка 2 SIM). Був анонсований восени того ж 2007 року.
Але повернімося до Самсунга. Його модель одразу стала однією з найпопулярніших новинок у всьому світі. Через 2 тижні після початку продажів цей пристрій можна було знайти в США, Канаді та європейських магазинах. Висока вартість на рівні 550 USD не відлякала покупців, їм потрібна була така функціональність. Оператори були розлючені, особливо з планів Samsung створити багато таких пристроїв у різних цінових сегментах, а також для різних груп користувачів (жінки, для молодих людей, для спорту). Ці плани так і не були реалізовані. Причина полягала в тому, що Samsung побачив потенціал ніші, але в той же час зміг виміряти свій обсяг на практиці. Він виявився набагато меншим, ніж передбачалося раніше. Завданням Samsung було утримання щонайменше половини ніші з двохсімочних апаратів на всіх ринках, де компанія відіграє активну роль, тоді як Китай не потрапив у цей список. Стратегія Samsung передбачала, що великі гравці, пов'язані з близькими відносинами з операторами, наприклад, Motorola, Nokia, Sony Ericsson, не зможуть повторити свій хід, у будь-якому випадку хоча б не миттєво, і це дозволить зміцнити ринок. Муртазін у своїх статті підкресює, що в 2007 році бренд Samsung був менш популярним, а кількість угод з європейськими операторами не була такою великою.
Стратегія Самсунга полягала у поступовому проникненні в нові цінові сегменти зверху вниз. Кожен наступний пристрій повинен був стати дешевшим, ніж попередні. Станом на 2010 рік найдешевшою моделью компанії був Samsung C3212 (в Європі близько 90 євро). Протягом трьох років компанія опустилась з ніші телефонів за 400 євро до сегмента за 90 євро і продовжувала рухатися вниз, анонсувавши модель за 35 євро.
Тож не дивно, що Нокія у 2009 році почала обережно питати операторів щодо поставки їм дуосів, і вирішила почати одразу з найдешевших моделей. Тому що Самсунг це одне, а от навала купи китайфонів на 2 сім викликала неабияке занепокоєння у фінської компанії, яка традиційно мала сильні позиції в країнах Африки та Близького Сходу, де китайщина без гарантії та сервісу, але з більшим функціоналом відкусувала значний шматок ринку Нокії. Але оператори були категорично проти продажів таких моделей від відомої марки, тож анонс телефонів відбувся у Кенії, а доступні вони були у Африці, Латинській Америці та у Східній Європі. Але не в Європі центральній.
Перша Нокія на 2 SIM була анонсована у червні 2010 року та надійшла у продаж у вересні. Це був ультрабюджетний (30 EUR) телефон
Nokia C1-01 на Series 30 з екраном 128x160, який вмів тільки дзвонити i надсилати SМS (нi iнтернету, нi ММS, нi яви), та мав вбудоване FM-радiо. Сiмки працювали по черзi - в режимi очiкування працюють обидвi, а при використаннi однєї з них друга недоступна. В той час як конкуренти, навіть той же Флай, за таку ціну пропонував одночасно працюючі дві сім-карти.
В тому ж таки червні була анонсована і інша модель вже звичайного бюджетного класу -
Nokia C2-00. Головна відмінність - це була єдина модель з усіх телефонів нокіа, в якій обидві сім-карти працювали одночасно. Телефон базувався на платформі Series 40 6th Edition (Lite Edition), підтримував GPRS/EDGE, MMS, мав камеру 0.3 Мп з можливiстю вiдеозйомки, пiдтримував карти пам'ятi до 32 Gb, Java MIDP 2.1, Bluetooth v2.1, мав медiаплеєр. Екран був такий же, як i в попередньої моделі (128x160), i теж було радiо. Щоправда, вийшов телефон на ринок аж через рік і місяць, в липні 2011 року, щоб не зашкодити продажам молодшої моделі.
І якраз починаючи з другого півріччя 2011 дуоси нокії почали виходити регулярно, переважно в бюджетному та середньому класi. Втiм, майже кожна наступна модель була у варiантах з одною чи двома SIM, та в різних форм-факторах - і звичайні моноблоки, і з QWERTY, і навіть тач. Але чомусь виключно у телефонах, в смартфонах (не рахуючи зовсім вже бюджетні рішення та деякі Lumia) такої функції не було.
Крім Fly, в ті роки активно просували свої дуоси також LG та Philips, адже всі ці компанії не залежали від операторів, і не зазнавали тиску з їхнього боку щодо того, які саме моделі їм продавать.
А от Sony Ericsson за свого життя так i не зробив нi одного дуоса. Планував, але не зробив. Аж тiльки пiсля повного переходу пiд бренд Sony вийшов у 2012 році молодіжний тач смартфон
Sony Xperia Tipo Dual
