На війні мова – це легкий і швидкий спосіб відрізнити свого від чужого. І це правило діє навіть в умовах нинішньої війни, попри всю генетичну спорідненість української та російської мов і той факт, що чимало українців, ба навіть наших захисників, досі послуговуються в побуті останньою. Чому ж такі прості для нас слова, як “паляниця”, “Укрзалізниця” й “нісенітниця” стають між нами та окупантами нездоланним “порєбріком”? Чи існує легендарно-мематична російськомовна щелепа”? Що про це говорить наука і які інші приклади таких вододілів нам пропонує історія? Про все це - нижче.
Чи існує російськомовна щелепа - розмірковує Елла Євтушенко. Читайте більше тут.
espreso.tv
Такі явища, як шиболети, вкотре доводять, що мова - ще й як на часі, один із тих маркерів, які не дають ворогу жодного шансу ототожнити нас із ним у безликий “адіннарот”. Тож плекаймо й бережімо її!