Останнім часом, коли основи банківської системи в результаті фінансово-економічної кризи в Україні похитнулися, банки воліють перекладати проблеми неповернутих кредитів на плечі колекторських компаній, яких в Україні близько 100. У жодному із законів України їхня діяльність не регламентована. Але і прямо не заборонена. Відтак колекторські компанії знаходять лазівки, через які і пропонують свої послуги банкам, адже отримують вони за це 50 і більше відсотків від суми повернутих боргів. Водночас саме банки спровокували появу агресивних колекторів, адже досі колектори тихенько займалися боргами з комунальних платежів, платежів за енергоносії тощо і саме в цих галузях скандали з колекторами не припиняться. А ще раніше колекторами були прості рекетири з їхніми «лічильниками». Спробуємо розібратися в законності такої діяльності та способах захисту від «чорних» колекторів.
Hard collection&soft collection
Якщо затримка зі сплатою кредиту триває 2-3 місяці і клієнт не має виправдання, то залучають колекторів. Є два способи стягування боргів – hard collection і soft collection. Soft collection передбачає переговори з клієнтом банку: листи поштою, дзвінки на роботу і додому. Нard collection – це суворіший спосіб: агентство є представником банку вже в суді. Відомі випадки, коли збирачі боргів повідомляли про репутацію боржника людям, думка яких для нього важлива. Більше того, колектори часто звертаються до міліції і прокуратури. Чи законні такі методи? Приватні фірми не мають права втручатися в особисте життя громадян і збирати про них приватну інформацію – наприклад, з ким у позичальника близькі стосунки тощо. Відповідно до частини третьої ст. 23 Закону України «Про інформацію» забороняється збирання відомостей про особу без її згоди, за винятком випадків, передбачених законом. Хоча Закон не передбачає діяльності колекторів, передаванню інформації про осіб-позичальників сприяв НБУ (про це нижче). А головне, відповідно до частин першої-третьої ст. 32 Конституції України ніхто не має втручатися в особисте і сімейне життя, крім у випадках, передбачених Конституцією України (про колекторів Конституція мовчить...). Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (закон не передбачає збирання такої інформації колекторами).
Кожний громадянин має право ознайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею (це означає, що ви маєте право вимагати від колекторів перелік всієї інформації про себе і використати цей документ проти них самих: інформація – в обмін на погашення кредиту чи інші варіанти).
Тим більше заборонено ганьбити честь і гідність людини. Тому дзвінки колектора на роботу боржника і поширення про нього такої інформації до рішення суду некоректні. Це може зашкодити діловій репутації, за що позичальник має право подати в суд. Потрібно тільки довести факт завданого вам морального збитку чи те, що від дій колектора постраждав ваш бізнес, у чому допоможе досвідчений адвокат. А якщо стане відомо, що держоргани поділилися з колекторами інформацією про громадян, то відповідальність і збирачів боргів, і чиновників може бути навіть кримінальною – зловживання владою та перевищення службових повноважень.
Неодноразові спроби дізнатися про сплату кредиту є катуванням
Неодноразові спроби дізнатися будь-яку інформацію всупереч волі людини є катуванням. Відповідно до ст. 127 Кримінального кодексу України катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб – карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, – караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Досудове слідство за ст. 127 КК України провадиться слідчими органів внутрішніх справ (ст. 112 Кримінально-процесуального кодексу України). Тому у разі телефонного чи іншого «тероризму» з одним і тим самим запитанням зафіксуйте час, зміст таких запитань та особу, яка телефонує, і звертайтеся до міліції з проханням покарати катувальників, які намагаються отримати від вас інформацію всупереч вашій волі.
Боржникам слід знати і ст. 355 Кримінально кодексу, за якою примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, тобто вимога виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов’язання з погрозою насильства над потерпілим або його близькими родичами, пошкодження чи знищення їх майна за відсутності ознак вимагання, – карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. Досудове слідство за цією статтею теж здійснює міліція.
Як НБУ «зливав» особисту інформацію
Розкриття банківської таємниці обумовлено у ст. 62 Закону «Про банки і банківську справу». Про жодні колекторські контори тут, зрозуміло, ані слова. Тому дії колекторів разом з банками-партнерами мали б каратися ще за однією статтею – за розголошення банківської таємниці та навмисний збір та використання таких даних. Нагадаємо, що ст. 232 Кримінального кодексу передбачає, що умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності, – карається штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.
Про колекторські компанії не згадується і в кредитних договорах. А згідно із пунктами 1.4 першої частини та 3.6 третьої частини Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою правління Національного банку України від 14.07.2006 р. № 267, відомості про заборгованість клієнта – банківська таємниця. Однак НБУ всупереч цим правилам сприяв незаконній діяльності колекторів. Зокрема в постанові від 09.11.2006 р. № 428 з незрозумілих законодавчих причин він вирішив змінити вищезгадані правила, встановивши, що «банк має право надавати інформацію приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються основної діяльності банку, яку він здійснює на підставі отриманих банківської ліцензії та письмових дозволів».
21 лютого 2009 року міністр юстиції України Микола Онищук заявив, що діяльність колекторських фірм, які збирають борги за дорученням банку, перебуває поза законом. «Це фірми, які тільки що утворилися і взяли за основу своєї діяльності виконувати доручення банків і збирати борги. З мого погляду, як міністра юстиції, діяльність таких фірм перебуває поза законом".
«По-перше, як правило, це сегмент фінансово-банківської діяльності, і він має ліцензуватися. Відповідного законодавства, яке б регулювало діяльність таких колекторських фірм, у нас нема», – відзначив він.
«Друга проблема пов'язана з тим, що така колекторська фірма чи особа, що одержала від банку право вимоги <…>, по суті, одержить доступ до інформації персонального характеру про особу», – сказав М.Онищук. При цьому міністр підкреслив, що «таку персональну інформацію можна збирати, одержувати і розпоряджатися нею лише тим установам, що прямо передбачені законом. У даному випадку банк має таке право, але він не може передати його колекторській фірмі». Чиновник повідомив, що Мін'юст уже найближчим часом внесе пропозицію заборонити на законодавчому рівні діяльність колекторських фірм. За його словами, такі компанії повинні мати ліцензії. Українське законодавство такого виду діяльності не передбачає, тож робота колекторських фірм незаконна.
Фінустановам заборонено розкривати конфіденційну інформацію про клієнтів
І ось за висновком Мін’юсту від 27.02.2009 р. № 1/94 скасовано рішення про держреєстрацію п. 2 постанови правління НБУ від 09.11.2006 р. № 428 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» як такого, що суперечить ч. 2 ст. 32 Конституції України. Цей пункт, як було сказано вище, встановлював право фінустанови надавати інформацію, що містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям.
І навіть після скасування державної реєстрації цього пункту Нацбанк в особі заступника голови Анатолія Шаповалова протизаконно заявив: «...банк може передати третім особам інформацію щодо прострочених кредитів відповідно до ст. 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та п. 3.1 частини 3 Правил». За умови, що ці треті особи зберігатимуть банківську таємницю і не використовуватимуть її на свою користь або на користь третіх осіб…»
З 4 травня 2009 року колекторам слід мати ліцензію Держфінпослуг
Слова міністра юстиції про ліцензії частково матеріалізувалися. За розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 р. № 231 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг» (зареєстровано у Мін’юсті України 23.04.2009 р. за № 373/16389) набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників – суб’єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення, визнано фінансовою послугою. На жаль, наразі це стосується лише боргів суб’єктів господарювання, а не громадян. Хоча це теж важливо. Тому при контакті з колекторами підприємцям слід вимагати у них копію ліцензії Держфінпослуг про проведення факторингу, а якщо її немає, звертайтеся в той самий Держфінпослуг та міліцію – ви знайшли суб’єкта господарської діяльності, який працює без ліцензії.
Колектор входить у кожний дім
Київська міська державна адміністрація торік 31 грудня видала розпорядження № 1804 «Про механізм співробітництва з житлово-експлуатаційними організаціями і споживачами з питань погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги» і № 160 від 12.02.2009 р. «Про заходи, спрямовані на поліпшення ситуації з оплатою за житлово-комунальні послуги», якими був затверджений порядок вжиття житлово-експлуатаційними організаціями столиці заходів, спрямованих на забезпечення своєчасної оплати і погашення заборгованості населення за спожиті послуги, і, зокрема, залучення до її стягнення на конкурсній основі спеціалізованих підприємств (колекторів).
Прокуратура Києва опротестувала ці розпорядження КМДА. За повідомленням прес-служби прокуратури, у відомстві цінують «наміри Київської міської влади певним чином зменшити розмір заборгованості і забезпечити стабільність платежів за спожиті житлово-комунальні послуги». Однак видані КМДА розпорядження суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги має проводити лише балансоутримувач у цивільно-правовому порядку, і врегульовуються такі спори за рішеннями судів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». «А тому діяльність спеціалізованих юридичних організацій (колекторських компаній), що за розпорядженням КМДА уповноважені стягувати заборгованість з боржника, незаконна», – відзначають у прес-службі прокуратури.
«Більше того, з порушенням норм Закону України «Про основи державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» розпорядження КМДА були прийняті без процедури опублікування їх проектів і без узгодження з Державним комітетом України з питань регуляторної політики і підприємництва у м. Києві».
Загальні правила спілкування з колекторами
1. Якщо вам зателефонували і заявили про претензії за договором, – наполягайте на тому, що таке складне питання неможливо вирішити у телефонній розмові. Домовляйтеся про час і місце зустрічі з представниками банку. У разі неодноразових нагадувань чи переслідувань наводьте норми статей 127 («Катування») та 335 КК («Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань»).
2. Не пускайте колекторів у приміщення (робоче чи домашнє). Відповідно до ст. 30 Конституції України не допускається проникнення у житло чи інше володіння особи, проведення в ньому огляду чи обшуку, крім як за мотивованим рішенням суду.
3. Перевірте повноваження колектора. Перевіряти потрібно як саму особу колектора (у документі повинні бути зазначені прізвище, ім'я, по батькові такої особи і документ, що встановлює особу), так і обсяг його конкретних повноважень (вести переговори, одержувати кошти, майно тощо). Підприємцям слід вимагати копії ліцензій Держфінпослуг на проведення факторингу.
4. Не підписуйте жодних документів, навіть якщо вони, за словами колекторів, «чисто формальні». Наполягайте на тому, що вам потрібно ознайомитися з питанням докладніше, і згодом ви надішлете аргументовану відповідь. Письмовий спосіб спілкування з колекторами найкращий для боржника.
5. Не передавайте колекторам документи на належне вам майно чи будь-які інші документи.
6. Ніколи не беріть кредит, який не зможете погасити достроково...
Журнал "Налоговое планирование"
№ 7 , (01.07.2009)
