Когда-то(до 2000-го года) я с коллегами по работе поехал на халтуру в Москву и месяц в одном магазине ремонтировали то, что не распродалось из партии печатных машинок, собранных в Кировограде. Общались мы с работниками магаза много и плотно, а когда я в Днепропетровск вернулся, я сам за собой заметил это ужасное аканье и специфичный какой-то говор, который, слава Богу, прошел со временем, как простуда...
Філологи-мовознавці. Клуб ботанів
- Автор теми Gold
- Дата створення
ПотапаПапа
ОстапаПапа
вАдзичка цёплая.
млАдой чек
Па! ну не мацюкайсь пжалста
Остап! Цебя звездануць в пипетку?
Мамочка, я цебя абажЖаюэ!
млАдой чек
Па! ну не мацюкайсь пжалста
Остап! Цебя звездануць в пипетку?
Мамочка, я цебя абажЖаюэ!
- Реєстрація
- 07.07.12
- Місто
- Киев\Чернигов
Тут. Слежу за вами всеми
Kritik
Имею мнение...
- Реєстрація
- 21.09.08
- Місто
- Odessa <--> Berlin
А перевод в новом "Мой Киевстар" никого не смущает?
Гудзак
Хатуль мелумад - тварина типу кіт, що йде ланцюгом
Хотів написати "не травенулся"?
В родовому треба викидати третю з кінця літеру та додавати наприкінці "я" (-2). Мабуть, перше правило не запрограмовано чи не спрацьовує.
Онук Колі Азірова робив переклад.
Гудзак
Хатуль мелумад - тварина типу кіт, що йде ланцюгом
Лично я не воспринимаю аудиокниги, при прослушивании постоянно на что-то отвлекаешься, не получается глубоко поместиться вглубь событий и выстроить картинку. При чтении мозг выбирает подходящий темп восприятия текста, а диктор может читать медленнее, или быстрее чем нужно. Сложно вернуться и "перечитать" определенный участок. Просто голос диктора может раздражать. Всякие ля-ля подкасты, политические срачи вполне могу слушать, занимаясь чем-то параллельно, но не литературу.
Я помню многие задавались вопросом а зачем. А как удаленная форма коммуникации с широкой но удаленной в расстоянии аудиторией людей с которыми в очень различной степени масштаба жизнь сближала или наоборот кто всегда был неприятелем. Такой "месседжинг". Культурный обмен инфой и мнением. Своих для своих. Ну а поскольку это немного имеет отношение к иностранным языкам то делюсь и здесь. А почему в формате аудио. Ну подробности в ролике. Голос сегодня звучит неуверенно так как очень расстроен. Эмоциональная складовая очень влияет на голос человека. А ждать не было возможным. Как-то так.
Послушать тут. English
Послушать тут. English
Вітання причетних з Днем фіольолога!
Поділюся частиною тексту та посиланням на прекрасне інтерв'ю з Остапом Українцем на цю тему:
─ Мабуть, скільки існує мова як така, стільки існують заклики врятувати її. Від запозичень, архаїзмів, диалектизмів, обсценізмів, слів-паразитів. Жива мова насправді потребує захисту чи сама здатна розібратися з усіма цими явищами ─ якісь перетравити, якісь виштовхнути?
─ Скільки існує вивчення мови, стільки існують заклики рятувати цю мову від того, що буде її змінювати, порівняно з моментом, коли ми її вивчили.
Пуристи є практично в кожній країні. Це люди, які скажуть, "ти так не говори, а ти говори отак, тому що тільки отак правильно".
Жоден пурист не здатен говорити, не вживаючи запозичень. Це навіть не поле для дискусій і я давно переконався, що це неможливо пояснити.
Окремо давні запозичення, окремо сучасні запозичення, і вододіл, де запозичення стають нормальними, а де вони не нормальні, настільки факультативний, що ти не можеш знати. Де ти вирішиш провести цей вододіл, там він і буде.
Значна частина сучасних граммар-наці в Україні ─ це спадок ХХ століття, коли цю практику називали гіперкорекцією. Так, був період, коли здавалося, що це добра думка – максимально віддалити українську від російської, тому що це було щось протилежне наближенню української до російської.
Наприклад, оця штука, що між "усмішкою" і "посмішкою" є семантична різниця. Я навіть не пам’ятаю, що з них означає що, тому що там нема семантичної різниці, тупо нема її, не існує, це те саме слово. Так само, як "входити" і "заходити".
Це не означає, що суржик і наслідки русифікації – природне явище, яке необхідно прийняти у всій його повноті. Навпаки. Просто дискусія про чистоту мови має обертатись навколо категорій "природне/постколоніальне", а не "схоже/не схоже на російську".
Не все, що звучить по-російськи чи не все, що схоже на російську чи подібне до слова, яке існує в російській, було сюди принесено з російської мови. Тому що будь-яка гіперкорекція впирається в хронологію. Де саме ми проводимо вододіл, де закінчується та сама істинна українська мова і почалась занапащена російською.
Якщо розбирати, яке слово де-факто прийшло з української, а яке запозичене, вийдуть дуже прикольні речі. Вийде, що слово "щур" в українській мові скоріш за все з російської, а російське слово "крыса" скоріш за все з української, просто свого часу ми ними помінялися.
І що робити? Яке слово вважати правильним? Отак от воно і працює і буквально ми так живемо.
─ Що таке мова ворожнечі, риторика ненависті, хейтспіч? Чому про небезпеку цього явища почали активно говорити лише сьогодні, хоча існувало воно завжди? Якщо мова так званого листа запорожців турецькому султанові – це не хейтспіч, що ж таке хейтспіч?
─ Хейтспіч – це, скоріше, царина соціолінгвістики, ну і лексичної семантики.
Одне й те саме слово, одна й та сама фраза може бути хейтспічем, і може не бути хейтспічем. Коли я пишу в книжці "Жидівський квартал", тому що дія відбувається в XIX столітті, і це місце реально називається "Жидівський квартал", це не хейтспіч. Багато кому може не сподобатися слововжиток, але це не хейтспіч, тому що відсутня інвектива, намір будь-якої образи. При цьому хейтспіч у ситуації, коли хтось когось називає "жидом пархатим" ─ абсолютно очевидна річ.
Боротьба з хейтспічем значною мірою це боротьба зі стереотипами. Певна група людей, по суті, просить, тих, кому небайдуже, не вживати певне слово, звертання, бо воно неприємне їм. Зрозуміло, що люди, котрі мають на меті інвективу, продовжить вживати це слово. Багато хто продовжить вживати його на зло, того що – "ха, інвалідам не подобається, коли їх називають інвалідами, будемо називати їх інвалідами". Воно десь так виглядає зі сторони.
Проблема хейтспічу не в мові по факту. І тут немає якогось абсолютного мірила, яке дозволяє віднині й навіки забанити якесь слово. Жодного слова в історії не забанили, не заборонили вживати. Змінився контекст вживання.
Навіть якщо ми подивимося на англійське слово "nigger", котре начебто не можна вживати… Чого? Просто того, що ти не хочеш вживати те слово, яке стосовно людини вживав той, в чиїй власності вона перебувала і хто обміняв її на пару собак.
Мені не подобається слово "хохол", тому що воно для мене, незалежно від його етимології, має негативні конотації. Все. Воно мені сьогодні неприємне. Якщо ти націлений на мовну кооперацію, ти не будеш вживати це слово. Якщо ти не націлений на кооперацію, то з одного боку ти будеш вживати це слово, з іншого боку – так і пішов ти в сраку, я не буду з тобою говорити.
Проблема хейтспічу в тому, що він не визначається за правилами. Це один з тих випадків, коли потрібно думати головою, ставити запитання – а чи є тут хейтспіч? Якщо я його тут бачу, чи є у мене підстави його тут бачити, думати про це і розбирати. Цей підхід вимагає, щоб людина, яка його застосовує, сіла і подумала. Ти не змусиш людину до цього.
www.pravda.com.ua
та відос для лінивих
Поділюся частиною тексту та посиланням на прекрасне інтерв'ю з Остапом Українцем на цю тему:
─ Мабуть, скільки існує мова як така, стільки існують заклики врятувати її. Від запозичень, архаїзмів, диалектизмів, обсценізмів, слів-паразитів. Жива мова насправді потребує захисту чи сама здатна розібратися з усіма цими явищами ─ якісь перетравити, якісь виштовхнути?
─ Скільки існує вивчення мови, стільки існують заклики рятувати цю мову від того, що буде її змінювати, порівняно з моментом, коли ми її вивчили.
Пуристи є практично в кожній країні. Це люди, які скажуть, "ти так не говори, а ти говори отак, тому що тільки отак правильно".
Жоден пурист не здатен говорити, не вживаючи запозичень. Це навіть не поле для дискусій і я давно переконався, що це неможливо пояснити.
Окремо давні запозичення, окремо сучасні запозичення, і вододіл, де запозичення стають нормальними, а де вони не нормальні, настільки факультативний, що ти не можеш знати. Де ти вирішиш провести цей вододіл, там він і буде.
Значна частина сучасних граммар-наці в Україні ─ це спадок ХХ століття, коли цю практику називали гіперкорекцією. Так, був період, коли здавалося, що це добра думка – максимально віддалити українську від російської, тому що це було щось протилежне наближенню української до російської.
Наприклад, оця штука, що між "усмішкою" і "посмішкою" є семантична різниця. Я навіть не пам’ятаю, що з них означає що, тому що там нема семантичної різниці, тупо нема її, не існує, це те саме слово. Так само, як "входити" і "заходити".
Це не означає, що суржик і наслідки русифікації – природне явище, яке необхідно прийняти у всій його повноті. Навпаки. Просто дискусія про чистоту мови має обертатись навколо категорій "природне/постколоніальне", а не "схоже/не схоже на російську".
Не все, що звучить по-російськи чи не все, що схоже на російську чи подібне до слова, яке існує в російській, було сюди принесено з російської мови. Тому що будь-яка гіперкорекція впирається в хронологію. Де саме ми проводимо вододіл, де закінчується та сама істинна українська мова і почалась занапащена російською.
Якщо розбирати, яке слово де-факто прийшло з української, а яке запозичене, вийдуть дуже прикольні речі. Вийде, що слово "щур" в українській мові скоріш за все з російської, а російське слово "крыса" скоріш за все з української, просто свого часу ми ними помінялися.
І що робити? Яке слово вважати правильним? Отак от воно і працює і буквально ми так живемо.
─ Що таке мова ворожнечі, риторика ненависті, хейтспіч? Чому про небезпеку цього явища почали активно говорити лише сьогодні, хоча існувало воно завжди? Якщо мова так званого листа запорожців турецькому султанові – це не хейтспіч, що ж таке хейтспіч?
─ Хейтспіч – це, скоріше, царина соціолінгвістики, ну і лексичної семантики.
Одне й те саме слово, одна й та сама фраза може бути хейтспічем, і може не бути хейтспічем. Коли я пишу в книжці "Жидівський квартал", тому що дія відбувається в XIX столітті, і це місце реально називається "Жидівський квартал", це не хейтспіч. Багато кому може не сподобатися слововжиток, але це не хейтспіч, тому що відсутня інвектива, намір будь-якої образи. При цьому хейтспіч у ситуації, коли хтось когось називає "жидом пархатим" ─ абсолютно очевидна річ.
Боротьба з хейтспічем значною мірою це боротьба зі стереотипами. Певна група людей, по суті, просить, тих, кому небайдуже, не вживати певне слово, звертання, бо воно неприємне їм. Зрозуміло, що люди, котрі мають на меті інвективу, продовжить вживати це слово. Багато хто продовжить вживати його на зло, того що – "ха, інвалідам не подобається, коли їх називають інвалідами, будемо називати їх інвалідами". Воно десь так виглядає зі сторони.
Проблема хейтспічу не в мові по факту. І тут немає якогось абсолютного мірила, яке дозволяє віднині й навіки забанити якесь слово. Жодного слова в історії не забанили, не заборонили вживати. Змінився контекст вживання.
Навіть якщо ми подивимося на англійське слово "nigger", котре начебто не можна вживати… Чого? Просто того, що ти не хочеш вживати те слово, яке стосовно людини вживав той, в чиїй власності вона перебувала і хто обміняв її на пару собак.
Мені не подобається слово "хохол", тому що воно для мене, незалежно від його етимології, має негативні конотації. Все. Воно мені сьогодні неприємне. Якщо ти націлений на мовну кооперацію, ти не будеш вживати це слово. Якщо ти не націлений на кооперацію, то з одного боку ти будеш вживати це слово, з іншого боку – так і пішов ти в сраку, я не буду з тобою говорити.
Проблема хейтспічу в тому, що він не визначається за правилами. Це один з тих випадків, коли потрібно думати головою, ставити запитання – а чи є тут хейтспіч? Якщо я його тут бачу, чи є у мене підстави його тут бачити, думати про це і розбирати. Цей підхід вимагає, щоб людина, яка його застосовує, сіла і подумала. Ти не змусиш людину до цього.
Остап Українець: Твоя індивідуальна українська мова не має бути такою, як вимагає неіснуючий “золотий стандарт”
Остап розповів “Українській правді”, чому поширювати міфи про те, що українська мова наймилозвучніша, а лайки потрапили до неї виключно з російської – комплекс меншовартості.
www.pravda.com.ua
та відос для лінивих
ПотапаПапа
ОстапаПапа
языки придумали чтобы разделять и манипулировать людьми
Люди не делятся на христиан и мусульман, на чёрных и белых, на русских и украинцев, на богатых и бедных...
Люди делятся на тупых и умных. А вот уже тупые делятся на христиан, мусульман, русских.... и так далее.
Post automatically merged:
Люди не делятся на христиан и мусульман, на чёрных и белых, на русских и украинцев, на богатых и бедных...
Люди делятся на тупых и умных. А вот уже тупые делятся на христиан, мусульман, русских.... и так далее.
Перефразую:
Закони природи придумали, щоби розділяти та маніпулювати людьми.
Математику придумали, щоби розділяти та маніпулювати людьми.
Мистецтво придумали, щоби розділяти та маніпулювати людьми.
Науку придумали, щоби розділяти та маніпулювати людьми.
PS А якже мови програмування? Їх для чого придумали?
PPS І це в групі поціновувачів слова
Останнє редагування:
ПотапаПапа
ОстапаПапа
knedlyk, ты ж наверное прекрасно знаешь что у меня нет образования? И я думаю моё мнение в этом вопросе для тебя не будет интересно?
тут присутствует ещё один ценитель слова. Наверное в гораздо больше мере чем я )))
Когда слово используется для коммуникации друг с другом, для шутки, обмена мнением, или выражения чувств - это збс.
Но когда слова делят на языки, а потом языки используют для дифференциации людей - то это капец как ПЛОХО.
Если чел владеет несолькими языками и умело ими пользуется - то это конечно ОК. А вот когда чел использует язык для выяснения принадлежности людей к разным группам (по этому признаку) - то это ой ой ой не ОК.
И я думаю моё мнение в этом вопросе для тебя не будет интересно?
Post automatically merged:
Слово я ценю. На любом языке
тут присутствует ещё один ценитель слова. Наверное в гораздо больше мере чем я )))
Post automatically merged:
Когда слово используется для коммуникации друг с другом, для шутки, обмена мнением, или выражения чувств - это збс.
Но когда слова делят на языки, а потом языки используют для дифференциации людей - то это капец как ПЛОХО.
Если чел владеет несолькими языками и умело ими пользуется - то это конечно ОК. А вот когда чел использует язык для выяснения принадлежности людей к разным группам (по этому признаку) - то это ой ой ой не ОК.
ПотапаПапа
ОстапаПапа
может в языках ты и дока (точнее в одном языке), но с логикой у тебя - явные проблемы.
давай на пальцах:
Внимание вопрос! Человечеству не хватило бы ОДНОГО языка для общения? да-нет?
Ви вже самі у вашому пості винесли кілька суджень про мене без належного обґрунтування та уточнень в мене, хоча самі постом вище звинуватили декого у використанні мов для роз'єднання. 
На мій погляд, перехід на особистості - це неприйнятна річ для приємного спілкування.
ПотапаПапа
ОстапаПапа
оппа оппа... Переход на "вы"...
ой ну всьо...
Post automatically merged:
Я обидел тебя?
Не ставил за цель! пытался вызвать на диалог! Не принимай на личный счёт. просто жёстко напираю.