Стосовно лагідної українізації.
Недавно подкаст слухав і мене зачепила одна історія яку розповіла ведуча: у ведучої є подруга з Харкова. У подруги є мама. І колись у них зайшла розмова про українізацію. Мамі ну за 50 точно і вона російськомовна. Українську визнавати не хотіла, вчити не хотіла, її головний аргумент був - я нє буду говоріть на мовє, мнє на нєй сни нє снятся. Ну не сняться то й не сняться.
Весною 2022 вони поїхали до Німеччини. І от пише ведуча подрузі - стандартне питання - як справи, як живете? Справи так і так, а от мама на днях здала німецьку мову на сертифікат.
Оппа! А шо сталось, що мамці почали сні німецькою мовою снитися (може, вологі), що вона пішла на курси і здала на сертифікат, на який і молодші іноді не одразу здають??? А виявилось що знайшлось непогане робоче місце, але для того щоб працевлаштуватися на постійно, треба знання мови з підтвердженням.
Ось! Ось як роблять німці! Ніякої лагідної дойчландизації! Жорстко, умова: або ти вчиш мову, або злітаєш з допомоги. Якщо злітаєш - то можеш працювати, але без мови - хіба десь кружки мити у кнайпі нелегалом, нормальна робота - давай мову.
А у нас лагіднічають.