Позавчора, якщо вiрити сайту Discogs, виповнилось 28 рокiв альбому
Dreamland від Robert Miles.
Це мій найулюбленіший альбом всіх часів та народів. Італієць створив, без заперечення, справжнє чудо в електронній музиці на той час, такого рівня музики ще не було (хоча сам жанр Dream House/Dream Trance вже тодi був, хоча i мало вiдомий). Вперше я почув цей альбом рік потому - у 97-му році, у віці 11 років. І з тих пір моє серце разом з ним. Ось
така касета в мене була, та і зараз десь лежить)
Що цiкаво. Альбом мав неймовiрну популярнiсть, продавався мiльйонними тиражами, зробив Роберто суперзiркою та багатієм, але... Але не дивлячись на це та на бажання лейбла продовжити успіх, Роберто ледве вмовили написати щось хоч віддалено схоже. Так вийшов альбом
23am з жанрами Ембiєнт, Єврохаус та Брейкс, і з великою, в порівнянні з дебютником, кількістю вокалу. І все. Музикант розірвав стосунки з лейблом, з яким ледве знайшов спільну мову щодо формату "23am", і пішов у експеременти з настільки андеграундною музикою, що її поціновувачами є ледве 3.5 меломани, так. Але Роберто був щасливий і з цього. Він все життя творив те, що подобалось саме йому на той час його життя, а Дрімленд дав музиканту, який сам того не очікував, можливість не думати про заробіток і гроші.
В 2017 році Роберто помер. Рак. Вічна пам'ять музиканту, який слідував за покликом серця, а не грошей.
Обкладинка, з якою я запам'ятав цей альбом, хоча у багатьох була синя з хмарами та очима
Ремастеред (тобто покращену) версiю альбому можна послухати в цьому плейлистi на Ютюб
Video's delen met vrienden, familie en de rest van de wereld
youtube.com