Обіцяне, про державну страхову медицину Польщі.
Як ви знаєте, прожив я там близько 15 років, з перервами. Ще донедавна, оплачував щомісячні внески на державне страхування, але вирішив не платити, бо не відомо коли Шенген відкриє нам кордони і можна буде (потрібно) туди поїхати за медичними послугами. Писатиму про іноземців лиш побіжно, оскільки тут ми говоримо про українську систему для громадян, тож для порівняння важливо як там влаштовано теж для громадян. Хоча там, у принципі, нема різниці твоє громадянство, головне, щоб була дійсна страховка.
Система державного страхування прописана окремим законом, проте сплачується вона за прикладом наших податків, 9% від заробітної плати. Є т.зв. страховий обов'язок, як і податковий, тобто не можна просто не платити. У Законі є чітко прописані групи громадян, які підлягають обов'язковому страхуванню. Більшість контрактів також підпадають під обов'язок оплати страхування, втім державного медичного. Є невеликі винятки, як наприклад невеликі фермери (селяни), у яких інша система оподаткування і пільг, а також не повторювані договори-підряду.
Є річний ліміт страхування, якщо у тебе велика зп і ти у певний місяць увесь його виплатив, то решту місяців не платиш, або страховий орган поверне переплату.
Батьки вписують дітей до своєї страховки, але не сплачують за них окремих внесків. Те саме стосується дорослих дітей та їх батьків-пенсіонерів, якщо у тих немає страховки з іншого приводу (як раз стосується іноземців).
Зручно, коли у сім'ї працює лиш одна людина, вона може вписати до страховки і дітей і чоловіка/дружину.
Уся система підв'язана до номерів песель, це відповідник нашого номера УНЗР. Кілька років тому поляки скасували іпн для фізичних осіб, і він став виконувати роль і податкового номера.
На загальний лад, у поляків теж: гроші ходять за пацієнтом, проте думаю у деталях воно працює не так, як у нас. У них досі існують відомчі лікарні, особливо для військових. Хоч там приймають звичайних пацієнтів. Найкращі лікарні у них, як правило, це лікарні при університетах, тобто де студенти проходять практику
Віднедавна поляки підписують дві (три) декларації: з лікарем, з медичною сестрою та акушеркою. Вони не мусять усі працювати в одному кабінеті, а також в одній лікарні. Раніше, але теж не так давно це запровадили, була одна декларація, з лікарем. На даний момент змінити таку декларацію бесплатно можна лише два рази у рік. Про відсутність місць чи ліміти до лікаря, я там не чув, що не означає, що їх нема. Обрати собі лікаря там так складно як і у нас, на якій підставі його обрати, не зрозуміло. Тому це як правило районна поліклініка, або приватна, яка ближче до дому. За державною страховкою контракти на первинку клініки підписують раз у рік. Буває, що один рік є контракт, на наступний або самі відмовились, або відповідник нашого НСЗУ(NFZ), їх не схотів. І тоді шукай знов собі лікаря, або плати за їхні послуги. Більшість поляків не задоволені послугами і лімітами державної страховки. І окремо оплачують гроші приватним страховим і ходять до приватного лікаря за приватною страховкою. Вона дорожча, проте сервіс вищий. Це великі медичні корпорації, які мають свою гарячу лінію, де можна записатись до лікаря на зручний час та у зручному місці, спілкуватись з лікарем онлайн та у своєму кабінеті бачити результати аналізів, усі направлення та рецепти. Проте приватні страховки завжди обмежені у кількості і об'єму послуг, і, як правило, не покривають лікування у лікарні, а якщо й покриває то дорожче і теж не більше 3 днів, обмежену кількість маніпуляцій та їх вартості. Тому потрапляючи до лікарні, поляки використовують державну страховку.
До речі, у Польщі уже пару років працюють віртуальні рецепти, код до яких приходить по смс. Віртуальні направлення теж. (Таке направлення я і у нас нещодавно отримав, дуже зручно!). Це дуже допомагає у карантин.
Повертаючись до первинки у приватних клініках Польщі. Деякі такі клініки отримують контракти не лише на первинку, але теж на вторинку, тобто окрім терапевта, можна за державною страховкою теж сходити до гастроентеролога, або здати аналіз (з певного списку доступних). У кожної такої клініки свій список, що вони надають за державною страховкою.
Як і у нас, достатньо направлення терапевта, а де саме ти отримаєш консультацію фахівця, вибір належить до тебе.
Польська служба здоров'я катастрофічно недофінансована, через це страждають і шпиталі, і лікарі, і допоміжний персонал. Польський уряд постійно воює з єврокомісією, щоб вона на це закривала очі. Проте, польські медики мають повагу до себе і пацієнтів, і їм і в голову не приходить, що за послуги, сплачені державою, можна брати гроші з пацієнтів. З шантажем і хабарями я ніколи не стикався, а також не чув про них. Проте медичні сестри виходили на страйки неодноразово. Не завжди це їм допомагало, оскільки як для Польщі у них невеликі зп і більшість виїздять на роботу закордон. Лікарі не мають права страйкувати, тому вони ідуть на "італійський страйк", тобто виконують свою роботу повільно. Замість за годину прийняти 10 пацієнтів, приймають одного. А підчас прийому пацієнта граються у телефоні, комп'ютері чи балакають із ним на стороні теми, щоб згаяти час.
Також є приватні заклади третинки, які виконують обмежену кількість операцій за державне замовлення.
Нещодавно у нас я проходив річний огляд і згадав Польщу, коли мені на запитання про екг у реєстратурі поліклініки спитали: а Вам платно чи бесплатно (нагадую, що екг входить у гарантований обсяг послуг первинки)? Виявилось, у моїй поліклініці екг зачинено на карантин. А на першому поверсі є кабінет, який радо вам зробить його за 50 грн. А коли я звернувся до головної поліклініки району (до якої підлегла моя) мені сказали, якщо ваш лікар вам дасть талончик із вказаним часом, ми вас запишемо на 21 число, а якщо платно, то ми вам приймемо сьогодні
Як вам така реформа?
Так от, у Польщі медичні послуги реалізовано за такою ж схемою. Тобі треба до лікаря, наприклад до дерматолога, телефонуєш до реєстратури, а тобі кажуть що запис на вересень. І що хочеш те й роби. Тобто не залежно, що ти оплачуєш страховку, допомогу ти отримаєш тоді, коли твоя нога відвалиться. Тому ти або шукаєш іншого лікаря, іншу клініку, де тебе приймуть швидше. Звісно, тут ще є різниця первинний чи вторинний прийом. Первинний прийом до спеціаліста завжди треба чекати довго. Вторинний, тобто коли тебе спеціаліст прийняв в потрібен повторний візит, контроль тощо. Тут ти чекатимеш від тижня до місяця. Це вважається швидко.
Швидка, так само, як тепер і у нас, їздить лише на випадки, що загрожують життю. В усіх випадках їдь до лікарні сам. Приїхав ти у відділення швидкої допомоги, а там уже залежно від черги і терміновості. Тебе приймуть може через годину, а може і через 12 годин. Колись отак я сидів в цілодобовій офтальмології і сиділи поруч діти, у яких витікали очі, а їх не приймали по 12 годин, бо страйк і нема лікарів.
Ще момент із практики. Лежав я планово у лікарні і так сталося, що паралельно у мене місяць сильно боліла голова. Я звернувся до лікаря і кажу, поки я тут, давайте дослідимо що зі мною. З боєм мене неправили на огляд до невропатолога. Той сказав, що оскільки ви пацієнт іншого відділення вони Вас мають направити на томографію, а вони сказали: у нас нема грошей на такі направлення, ось вам таблетка
якщо ви хочете ми можемо у виписці написати, щоб вам туди направив терапевт
Ще одне, веселе, про ліміти. Колись мені подруга казала, що за державною страховкою лікування лише передніх зубів
а якщо ставити пломби, то лише чорні
я у нас таких ніколи не бачив, здається вони зі ртуттю. Або інша подруга, у якої був варікоз, то за страховкою можеш оперувати лише одну ногу
Ще одна мала собі зробити операцію на викривленій перегородці, то чекала на операцію 3 роки, не зважаючи що у неї був дуже запущений стан і постійні інфекції.
Ще одне про лікарів, у т.ч. первинки. Вони приймають лише за записом, більшість. Тобто якщо ти запізнився, твій поїзд пішов, записуйся на за місяць. Якщо лікар приймав довго інших пацієнтів, а ти сидиш у черзі, він закриє перед тобою кабінет і скаже: мій робочий час закінчено, розбирайтесь у реєстратурі.
Хоча у мене є і позитивні приклади, і хороших лікарів, і хороших клінік, які ідуть на зустріч пацієнтові. Ставалися вони не так часто, але були.