Тож чому зараз Turkcell вирішила вийти із стабільно прибуткового бізнесу?
За офіційно не підтвердженою інформацію, головний офіс виставив актив на продаж ще 2022 року, угода стартувала у травні 2023-го.
«Думаю, ключові фактори – війна та пов’язані з нею ризики і вихід на окупність. У Turkcell дійшли до логічної точки окупності, оцінили перспективи включно з війною та, напевно, вирішили не втрачати вдалий момент для виходу», –
припускає телеком-експерт Анатолій Фроленков.
Телеком-експерт Олександр Глущенко називає ще два чинники. «По-перше, продаж стимулювала нестабільна економічна ситуація в Туреччині. Є думка, що Turkcell важливо зосередитися на власному ринку. А активи на проблемних ринках несуть низку фінансових ризиків. Çukurova Group та інші співвласники Turkcell – багатопрофільний бізнес. Вірогідно, вони хочуть вкласти гроші від продажу в більш окупні проєкти», – аналізує експерт. Ще один чинник – дефіцит коштів для успішної конкуренції в Україні.
«Оператор так і не став другим на ринку. Щоб далі розвиватися, потрібно інвестувати в ФШСД (фіксований інтернет). У «Київстар» – приблизно 1 млн абонентів ФШСД, у «Vodafone Україна» після придбання Vega та «Фрінету» – декілька сотень тисяч, а у lifecell – нуль. Тобто з погляду ринкової конкуренції в нинішніх умовах lifecell потребує значних інвестицій для придбання інтернет-провайдерів (самостійно будувати мережі – дорого й довго). Тож, напевно, у Turkcell прорахували всі ризики, побачили, що потрібно турбоприскорення, і вирішили передати актив інвестору із запасом енергії та більшою схильністю до авантюризму», – пояснює Олександр Глущенко.
Навіщо французам lifecell?
За словами Анатолія Фроленкова, теоретично новому власнику актив потрібен для трьох сценаріїв. «Перший малоймовірний – швидкий перепродаж. Наскільки знаю, такі спекулятивні угоди – не профіль французів. Другий, найбільш вірогідний, – посилення позицій lifecell через купівлю операторів ФШСД та подальший продаж стратегам Orange, Deutsche Telekom, Vodafone тощо. Третій сценарій – французи надовго стають стратегічними інвесторами в Україні, також купують місцевих гравців у сегменті ФШСД. Плюс французи мають доступ до різних дотаційних програм, фондів із відновлення ЄС. Можливо, у такий спосіб вони думають залучити пільгові вливання в інфраструктуру», – пояснює експерт.
Олександр Глущенко вважає, що lifecell потрібен NJJ Capital для експансії на Схід: «Коли у групи багато активів у різних країнах – важлива синергія. Потрібно збільшувати абонентську базу для того, щоб показувати цю синергію перед акціонерами. І навіть, якщо це проблемна країна, додати понад 9 млн клієнтів – непоганий показник. А абонент в Україні коштує на порядок дешевше, ніж у ЄС».
Також експерт припускає, що французи сильно вірять у перемогу України. «І розуміють, що після перемоги над російськими окупантами в наш ринок буде проінвестовано значні кошти. Ця віра мала б стати маркером для інших інвесторів, особливо тих, які готові вкладати гроші в країни з форс-мажорними обставинами: «Дивіться, є бізнес-клімат і можна ризикувати». Купівля lifecell може стати дуже позитивним знаком для західних інвесторів. Тому що на ринок вийшла не якась невідома фірма з офшорів, а біла європейська компанія», – пояснює Олександр Глущенко.
Втім повернення АМКУ заяви інвестору може похитнути цей маркер. «
Останні 30 років інвестклімат в Україні схожий на кострубате клаптикове рядно, де кожен маленький феодал чи директор пляжу вважає, що влада й посада – це їхня приватна власність, і їм дозволено монетизувати процеси, не забуваючи про себе. Приватний інтерес вищий за державний. Запитання: хто притомний вкладатиме гроші в Україну, де, окрім фактора сусіда-агресора, ще присутні такі «інвестняні»?» – припускає Олександр Глущенко.
Кого саме з інтернет-провайдерів можуть придбати?
Анатолій Фроленков припускає, що найвірогідніше французів зацікавить купівля «Датагруп-Volia». «Окрім lifecell вони невипадково купують і «Укртауер». Це унікальна компанія, яка надає вишки в оренду не тільки lifecell, а й іншим операторам. У майбутньому ця послуга набиратиме обертів. Думаю, логічний крок – приєднати магістральний бізнес «Датагруп». Це допоможе посилити позиції і на ринку фіксованого інтернету», – припускає Анатолій Фроленков.
Олександр Глущенко також вважає, що «Датагруп-Volia», «Ланет», «Тенет», Prostonet та іншим гравцям, які входять до першої десятки на ринку, можна готуватися до можливих перемовин. Французи передусім стануть розглядати інтернет-провайдерів, які працюють на територіях зі скупченням абонентів lifecell. Це ті гравці, яких вигідніше купити: у їхніх абонентів підвищена лояльність, що допоможе швидше конкурувати та переманювати чужих абонентів, не купуючи інших провайдерів.
«Ринок відкритий і настільки просів, що іноземні інвестори можуть скуповувати активи в рази дешевше, ніж вони коштують за кордоном. Тож, вірогідно, що гравцям приноситимуть пропозиції з продажу. Але не всім. Зараз в Україні багато провайдерів – це мікс телекому, «оптимізації» та хобі. Такі активи ніхто купувати не буде. Тож важливо припинити гратися в демпінг, думати, як підвищити рівень ARPU та дивитися в бік оптимізації своєї діяльності згідно з чинним законодавством. Тобто, чим біліша та прозоріша компанія, чим простіше її можна перевірити, що вона – ТОВ, а не набір ФОПів, тим більша вірогідність продажу», – уточнює Олександр Глущенко.
До повномасштабної війни телеком-активи в середньому оцінювалися в 4–4,5 EBITDA. Судячи з оголошеної номінальної вартості, зараз мультиплікатори значно просіли. Перші три квартали 2023 року lifecell завершив з EBITDA в 4,97 млрд грн. Результати за рік ще не оголошені, приблизно цей показник становить 7 млрд грн.
Анатолій Фроленков припускає, що остаточна вартість буде трохи меншою за номінальну: «Думаю, турки запропонували дуже «смачну» ціну».
Коли угода буде остаточно закрита? Можливо, за декілька місяців, повідомили Mind у lifecell до новини про АМКУ. Наразі ж ніхто не може прогнозувати терміни закриття.
Чи завадить ця угода можливій націоналізації частки lifecell? Теоретично мала б. Нагадаємо: приблизно 20% акцій Turkcell
опосередковано належать підсанкційним російським олігархам Михайлу Фрідману, Петру Авену та Андрію Косогову. Восени 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва заарештував 19,8% статутного капіталу lifecell. У слідства були «претензії» саме до російських бенефіціарів Turkcell. Після продажу 100% lifecell французам кримінальну справу мали б закрити.
Втім нещодавній «хід» АМКУ з поверненням заяви може свідчити, що зараз «розігрується» дещо інший сценарій: спочатку держава націоналізує частку lifecell, що опосередковано належить російським олігархам, а потім дозволяє купівлю активу західному інвестору. Чи не відлякне така «багатоходівка» NJJ Capital – питання відкрите.