От за що я люблю Червоний: тут з чого завгодно розведуть цікавий срач. Ще й зі взаємною повагою до співрозмовників та прагненням все-таки знайти спільні точки.
За всієї поваги до топікстартера викажу однак своє рішуче ЗА (pro) вираз "Доброго времени суток" (Доброго часу доби, ДВС).
Міркую так: 150 років тому листи були лише писані від руки чи друковані. І отримувач листа, і його автор найімовірніше працювали би з ним вдень, цебто саме денний, світлий час був осердям доби, найімовірнішим варіантом ділової, робочої, чи якоїсь іншої активності, у тому числі написання та отримання-прочитання листів. Саме тому на той час основний варіант "добридень", плюс "добривечір" чи "доброго ранку".
А от ДВС, на мою скромну думку й пам"ять, постав саме як форма звертання у електронних листах (конференціях, чатах тощо). Тобто на відміну від класичного, паперового листа, це сучасне звертання підкреслює, що:
1) навіть якщо відправник і читач повідомлення знаходяться у одному часовому поясі, то відправник не знає і не може гаразд передбачити, коли отримувач фактично прочитає листа - нинішня добова активність людини, у тому числі з написання та прочитання повідомлень, вже не обмежена періодом від ранкової кави до вечірнього чаю з м"ятою; вже нема поважного панича чи панночки, яким служниця за ранковою трапезою приносить на срібній таці білі конверти з ножем для розрізання - пане докторе, Вам ось лист з Києва, терміновий, лише за три дні до нашої Забурбелівки дійшов. Сучасна людина може читати й писати повідомлення у будь-який час доби, що й підкреслює з повагою відправник.
2) пункт 1, плюс отримувач(і) перебувають у різних часових поясах. Вживанням форми ДВС відправник підкреслює, що пам"ятає цю обставину, з повагою й розумінням ставиться до того, що отримувачі повідомлення можуть знаходитися у різних точках добового циклу, у різних соціальних ситуаціях, у різних зонах публічності-приватності (на противагу старорежимному персонажеві з пункту 1): хтось ще миється-бриється-похмеляється, хтось пополудні у кріслі формальні штани/спідницю протирає, а хтось вже до сну лагодиться у домашній піжамі... а дехто й поночі у трусах та шльопанцях за ноутом сидить, бо заснути не може, а в улюблений чатєг його тягне, ніби там медом помазано)