Ще одна фраза-покруч — це остогидлий вислів «велике дякую». Коли я це чую, хочеться додати: «Велике дякую, велике радію й велике посміхаюся». Цим страждають телебачення та радіо, здебільшого в синхронах, але буває й у ведучих. Якщо це синхрон — це, здається, той самий випадок, коли ведучий мав би ввічливо й коректно підправити свого візаві. Якщо, звісно, сам не «велике дякує» йому.
Гугл дає багацько посилань на матеріали про неправильність цього вислову — а він і далі крокує нашим інфопростором. Є й
такі «вчителі»: «Чим відрізняється “дякую” від “велике спасибі”? Різниці в сенсі немає, просто у фразі “дякую велике” використовується художній прийом — інверсія». Я б додав: ще й диверсія — проти української мови. Матеріал цей при цьому посилається на... «відповідь довідкової служби російської мови». Sic!
Ідеться не просто про неправильність. Такі от матеріали медіа послідовно й неухильно навіюють, що українська та російська — це буцімто варанти одного й того самого «язика».