Ще пані Людмила звернулася в НБУ – і той відповів що «у Національного банку відсутні повноваження щодо розслідування та підтвердження або спростування фактів протиправного утворення кредитної заборгованості певних позичальників небанківських фінансових установ внаслідок вчинення шахрайських дій іншими особами (особою) та надходження погроз з вимогою погашення такої заборгованості.»
Усі держслужбовці начебто «розбираються», але питання залишається невирішеним, зате колектори продовжують вимагати повернути неіснуючий кредит. На законних – підкреслюю - підставах.
НБУ, замість допомоги, ввічливо повідомляє постраждалій, що загальна сума заборгованості станом на 07.06.2021 складає 11 677,50 грн, яка складається з:
- 2 430,00 грн – тіло кредиту;
- 9 247,50 – проценти, нараховані за користування кредитом.
На сьогодні вже більше.
І невідомо скільки аналогічних випадків вже трапилося і скільки ще трапиться. А про які нібито «зареєстровані у Дії» громадяни ще просто не знають.
І навіть якщо цей, поки що разовий випадок зможуть якось зам’яти – що буде коли шахраї поставлять процес на автоматизований потік і таких випадків стане по тисячі в день? Увесь чиновницький апарат просто фізично не зможе з цим справитися, навіть якщо захоче.
Та й чи захоче? А якщо захоче – чи зможе?
Адже «дієві», стрімголов запустивши тотальну діджиталізцію, знехтували питаннями її безпечності («роль кібербезпеки трохи перебільшена»), поспішаючи догодити Найвеличнішому (який нікому нічого не винен, між іншим) швидкими результатами, які сподобаються (зе?)виборцям. А чи сподобається їм коли на них навісять неіснуючі кредити, відіжмуть квартири та автомобілі? І як бути з усіма іншими, критично- і не дуже мислячими виборцями? Користувачами Дії та її противниками? Та й чи залишимося усі ми виборцями – носіями джерела влади?
Адже випадок пані Людмили наглядно демонструє, що в сучасній Україні живій людині неможливо довести чиновницькому апарату, що саме вона є суб’єктом правових відносин, а не вкрадена у неї цифрова особистість. У країні, де чиновники та поліція існують точно не задля захисту інтересів простого українця.
До речі, подібні ситуації у професійному середовищі називаються Proof of Concept (РоС) – це коли фахівці завчасно моделювали, прогнозували, складали два і два та волали про очевидні наслідки, але практичних доказів теоретичних тверджень на той момент поки не було. А тепер вже є: ось вам «Підтвердження Концепції», Proof of Concept.
Найбільша ж проблема полягає у тому, що жижиталізатори відмовляються брати на себе відповідальність за безпеку усього технічного ланцюжка довіри: реєстри-шифрування-сервери-канали передачі даних-АЦСК-банки-РКІ-код додатку-середовище функціонування додатку-середовище всього вище іменованого.
Вони розуміють, що проблеми безпеки можуть існувати (і насправді дійсно існують) на кожному з цих критично-важливих вузлів. На кожному без виключення.
Але відповідальність беруть (на словах, звісно) лише за умовну «обгортку» всього цього ланцюжка – програмно-апаратне рішення «Дія». Відповідальність за безпеку державних реєстрів вони перекладають на власників/розпорядників цих реєстрів, за Bank-ID – на банки, за криптографію, ключі та сертифікати - на АЦСК, за безпечність серверів – на хмарного провайдера, за шифрування даних при їх передачі – взагалі розробнику протоколу TLS/SSL ( спитайте когось з «дієвих» чи нають вони що таке IETF).
І усім цим організаціям жижиталізатори чомусь «довіряють», безапеляційно розраховуючи на принциповість, чесність та високо-кваліфікованість кожного працівника цих ланок. А коли мінцирковим вказують на глибоку хибність та небезпечність такого підходу – ображаються, пишуть принизливі коменти («ваши пости – дно», О. Вискуб) та само-ізолюються зі своїми симпатиками у теплих броньованих ванних. Як підлітки.
Біда ж полягає у тому, що у стані «паперовий паспорт, ніякої Дії» - перебуває більшість українців. І кожен з них (з нас насправді) відтепер знаходиться у зоні ризику (разом зі щасливими користувачами Дії, між іншим).
Зі слів недолугих пропагандистів з Мінцирку, у Дії начебто зареєстровано близько 10 мільйонів українців.
Але тепер і ця цифра під великим питанням. Хто може гарантувати, що більшість з них – не боти Федорова? Я не можу цього гарантувати, інші фахівці з кібербезпеки – теж не можуть, бо ніяких документів на Дію не показують, вихідний код засекречено, реальна можливість переконатися у захищеності усіх ключових елементів інфраструктури Дії – відсутня.
Реальна статистика та результати розслідування інцидентів безпеки Дії – майже військова таємниця. Авторитетні незалежні міжнародні компанії також не запрошують засвідчити безпечність небезпечної поробки.
Ефемерна ж «безпека» Дії забезпечена лише словами чиновників та працівників Мінцирку, яких неодноразово ловили на брехні.
Що це все означає?
А це означає, що відтепер забудьте про свою безпеку та стабільність: Дія рані чи пізно відніме у вас все, що ви вважаєте своїм: приватність, персональні дані, майно, громадянські права.
Відтепер повісити неіснуючий кредит відтепер можна на будь-якого громадянина/громадянку України.
І не важливо, чи людина реєструвалася у Дії, чи замінила паспорт-книжечку на пластик з чіпом, і що взагалі думає про жижиталізацію та чи любить партію та уряд. І чи голосувала за зелених пройдисвітів.
Сьогодні шахраї через Дію повісили на невинну людину кредит.
Влада – Мінцирку, Кіберполіція, НБУ - ніяк на це не реагує, усі надсилають відписки та між собою вважають постраждалу
хитрою шахрайкою.
Потім це явище стане масовим. Паралельно за тією ж схемою будуть переписувати квартири, підприємства та компанії. Як варіант – телеканали, політичні партії, громадські організації.
А вибори перетворяться у голосування Дія-ботів зі 100% підтримкою партії влади. А якщо якийсь нахабний виборець прийде не виборчу дільницю і кричатиме щось про свої виборчі права, розмахуючи паперовим паспортом громадянина України – аваківські соколи вдягнуть йому кайданки та намалюють кримінальну справу, поки від його імені Дія-бот проголосував за Найвеличнішого лідара, за 3 секунди до часу закриття дільниці. І потім нічого довести вже буде неможливо. Це видно на кейсі пані Людмили.
І що характерно – захиститися від цього нікому з нас неможливо. Все узаконено – підпис с Дії є аналогом оригінального підпису, згідно Закону України. Піди доведи, що в тебе немає, не було і ніколи не буде Дії. Що це не ти її встановив і підписав кредитну угоду, продав квартиру, подарував телеканал.
І ти можеш про все це взнати далеко пост-фактум. Або твою квартиру перепродадуть десять раз і за півроку новий абсолютно добросовісний покупець приїде до вас зі спецназом та болгаркою.
Що робити, кажете, як рятуватися?
Теоретично, можна писати відкриті листи та підписувати петиції. Але це недієвий інструмент (тобто неефективний). Влада просто ігнорує +25 000 підписантів будь-яких петицій. Численні попередження професійної кібербезпекової спільноти також не помічаються, а проти особливо активних та наполегливих фабрикують кримінальні розслідування (Одеський аеропорт, Український кіберальянс).
Тим більше, що інститут петицій остаточно скомпрометований – там вже повно фейкових акаунтів,
https://cutt.ly/1n6CEIL
Пікетувати офіси Мінцирку та ДП Дія чи виходити на протести? Навряд чи збереться більше 20-30 людей, та й ті розійдуться після другого безрезультатного заходу. Над подібними потугами протестувати зе-влада лише посміється.
Деякі медіа, можливо, про це напишуть. І на тому протест закінчиться.
Цей метод впливу стане актуальним тоді, коли кількість випадків шахрайства сягне кількох тисяч і надалі наростатиме на фоні бездіяльності та безпорадності чиновництва та правопорехонців.
Я серйозно замислююся про перспективи створення політично-технократичної організації (чи навіть партії) АнтиДія чи якогось громадського руху Дія-Геть. Хоча і це звучить досить утопічно: для такого масштабного проекту необхідні великі гроші та сміливі люди. Поки що спостерігаю брак і першого, і другого.
Не голосувати за федорових-вискубів на наступних виборах, кажете? Так а за них і раніше ніхто не голосував. Їх призначили ті, за кого проголосували. У них повний карт-бланш на руйнацію усього, до чого дотягнуться їхні рученята.
Правовий нігілізм, антинауковий підхід до цифровізації, агресивний само-піар, демонстративне нехтування основами кібербезпеки, безвідповідальність за наслідки своїх «дій», нездатність навіть спрогнозувати такі наслідки – ось головні характеристики улюбленців Зеленського, які семимильними кроками штовхають суспільство до цифрової катастрофи та руйнації основ демократичного суспільства. І між іншим: саме вони будують таку систему, за якої ми вже не зможемо голосувати на власний холопський розсуд.
Тобто у мене немає готових рецептів як протидіяти всьому цьому цифро-жаху. Я вже кілька років намагаюся доносити слова об’єктивної реальності про кібербезпеку та її важливість, і начебто багато хто мене підтримує, але влада просто робить вигляд, що не помічає цього, свідомо продовжуючи свою небезпечну справу. Собака гавкає (я), а караван іде далі (жижиталізатори).
І ось починають з’являтися перші наслідки цієї стабільної ситуації, які усіх наче влаштовувала.
Далі цих наслідків буде більшати, а їх характер стане масштабніший.
І торкнутися це може усіх: і звичайних громадян, далеких від ІТ-технологій, і працівників каральної системи охорони режиму, і корумпованих бізнесменів навколо зебілів, і рядових «слуг», і навіть великорозумних професійних кібербезпечників, які «не хочуть лізти у політику».
Одного дня прозріння таки прийде, але буде вже запізно: квартиру твою продали, кредит на тебе повісили, на виборах замість тебе проголосували. І нема кому буде захистити. Тому що ви/ми зробили це разом.
Ласкаво просимо до цифрового кібер-панку 2021. У цифрових джунглях виживуть не всі, і не факт, що найсильніші. Лише ті, кому «не пофіг».
Константин Корсун
.
.
