Re: Культура общения по мобильному
Тема актуальна, не так давно стикнувся з подібним. Коротко передісторія...
Тиждень назад їхав в неофіційній маршрутці з Полтави на Київ (ті що відправляються з Київського ЖД вокзалу). І десь на півдорозі в шофера задзвеніла мобіла. Він підняв на ходу трубку (згідний, порушення ПДД, небезпека для 9 пасажирів, але вся розмова тривала біля 15-20 секунд на хорошій пустій трасі). І ось одна з пасажирок підняла хай, чого це шофер наражає її життя на небезпеку піднімаючи трубку на ходу, вирикалася по повній. Але буквально через 5 хвилин після цього їй почав надзвонювати чоловік. Процес цей виглядав приблизно так: раптово з її сумочки починається звук, ніби якогось кабана ріжуть, а далі як в анекдоті: десь на третьому гудку вона почала відкривати сумочку, дістала футляр з мобілою, закрила сумочку, дістала телефон з футляру, подивилася зо 15 секунд хто звонить, далі підняла трубку - і пішов словесний понос про те, як в маршрутці жарко, яка це бидловозка, який шофер хам і як вона скоріше хоче в Київ. Після 15 хв цього ниття процес повторився в зворотньому напрямку (телефон-футляр-сумочка). Але буквально через 5-7 хвилин все почалося заново, і так вся маршрутка терпіла біля двох годин. На зауваження водія, що вона його відволікає - йшло хамство у відповідь. І тільки коли він перед Борисполем зупинив маршрутку, і заявив що або вона закриває свій рот і виключає телефон, або він її разом з речами викине прямо серед чистого поля (ВСІ пасажири маршрутки активно підтримали) - аж тоді це істеричне чмо закрилося. Нагадує прислів"я: чуже бачить під лісом, а своє не бачить під носом.